Повернення Чорткова з «червоної» до «помаранчевої» зони із сьогоднішнього дня, 21 вересня, обернулося ще однією приємністю – це дало змогу, хоч із тритижневим запізненням, відсвяткувати міським школам День Знань, як, приміром, у Чортківській гімназії імені Маркіяна Шашкевича, свідками чого абсолютно випадково стали наші кореспонденти, адже жодних анонсів ніде не простежувалося.
Щоправда, в цілях безпеки свято влаштували лише для першачків, їхніх батьків і випускного – 11-го класу – тієї категорії, для котрої воно справді найбільш пам`ятне і важливе в житті. Учнів 2-х – 10-х класів відправили по класних кабінетах на уроки. Для них уже розпочалися справжні шкільні робочі будні, а не дистанційне навчання, яке ніколи не замінить собою живе спілкування вчителя і учня.
«Дуже приємно бачити знову всіх на гімназійному подвір`ї, – мовила, відкриваючи святкову лінійку, директор закладу Наталія Великоборець. – Відрадно, що й учорашні випускники привели сьогодні уперше до школи уже своїх дітей». Як приміром, свою доньку Вікусю подружжя Кравчуків – випускник 1999-го Тарас Ігорович і випускниця 2003-го, нині чинний народний депутат України – Євгенія Михайлівна.
Народна обраниця у своєму вітальному слові зазначила, що вона тут перебуває у кількох іпостасях: власне випускниці, матері першокласниці, дружини випускника і як донька випускниці ще на тоді міської школи № 1, якій уже понад сотню років, попри те вона залишається завжди сучасним, одним з кращих навчальних закладів України. Де, крім предметів, навчають найважливішому, що сьогодні є у сучасному світі – комунікаціям, і де витає особливий дух гімназійної родини.
Власне у цьому руслі – єднання багатьох поколінь гімназійної родини – й було просякнуте все святкове дійство: щемний музичний дарунок від першокласниці Вероніки і її батька Федора Щура; вітання майбутніх випускників 2021-го своїм наступникам – сьогоднішнім першачкам. І навіть малиновий передзвін срібних дзвоників лунав у несміливих рученятах юних Вікторії Кравчук, Софії Мазуренка і Устима Помозибіди, яких за руку супроводжували батьки і навіть бабусі, для котрих свого часу гімназія теж стала alma-матір`ю.
