Минулого серпня йому виповнилось 70 повнозерних літ. А вже в грудні він був удостоєний Державної премії України в галузі архітектури. І про це незабаром з гордістю повідомила в соцмережах сестра Майстра – вчителька зі села Ридодуби, що на Чортківщині, Ярослава Деренюк. Ті щирі слова, що вибруньковуються з самісіньких глибин серця:
– ...Великий Архітектор став відомий в світі, хоча колискою його було мале село... Чудове мальовниче село Звиняч, що на Чортківщині, звідки б'є джерело таланту мого брата, відомого львівського архітектора Михайла Федика. Не чужі йому музична вправність та малярство, але з-поміж усіх жанрів мистецтва він обрав архітектуру. Саме вона зуміла підкорити його суть. Михайло – той, хто володіє фантазією, мов ремеслом, вміє відчути смак довершеності, дати повний напір виходу свого генія назовні, створити безліч архітектурних проєктів в Україні та за її межами… Щиро вітаю свого талановитого брата з високою нагородою. Зичу здоров'я міцного, щастя рясного, віку довгого, прибутку доброго та великих творчих здобутків в галузі архітектури.
І втішні, теплі та зворушливі слова вітань від земляків, що називається, градом посипались під цим постом. І пригадалися недавні в часі – трохи більше двох осеней назад – гостини пана Федика до редакції Чортківської районної газети «Голосу народу». Пригадалось, як довго та спрагло ми чекали на те знайомство й розмову, що виявилась і пізнавальною, й надзвичайно приємною – щоправда, до прикрості не довгою, бо гість зі Львова збирався навідати на Чортківщині ще багато місць. Якось сама по собі наша бесіда випростувалась в площину витоків – і творчості, й душі. Адже отчий край для Михайла Федика – то рідна колиска, що й тепер підживлює та заряджає цього поважного чоловіка, маститого архітектора, митця з широченним творчим діапазоном невимовними звабами звичаїв, традицій та просто щирої, теплої домівки…
Михайло Федик (у центрі) із земляком-звиняччанином, громадським діячем Василем Градовим та краєзнавцем Юхимом Макотерським
Тієї падолистової днини під наш дах загостила зірка надпотужної величини та значущості на стезі національної архітектури, причетність до якої за самим місцем народження дає нам неабиякий привід пишатися. Постать, палко поважана в широких колах українців-патріотів. Адже це він, Михайло Федик, відкрив краянам ім’я Михайла Галущинського – першого команданта легіону Українських Січових Стрільців, лицаря обов’язку й чину, «освітника з душі і серця».
Ось лише фрагмент переліку його архітектурних творінь: пам’ятники нашим національним світочам – Маркіяну Шашкевичу («компартійні боси гнівно суперечили: «Попу зачем ставить памятник?», та ми зробили, долаючи шалений опір: це був момент, що стосувався розвою нашої культури»), Степанові Бандері («якби не відомі громадські діячі – В’ячеслав Чорновіл, брати Горині, Ігор Калинець, не було б пам’ятника Бандері у Львові… то також була епопея!»), Тарасові Шевченку в Афінах, меморіальний комплекс воякам Української Галицької Армії на Личаківському цвинтарі…
Пригадується, як пан Михайло сумно й тужно наголошував:
– Ми й не сподівались, що там підуть поховання теперішніх Героїв України – хлопців, загиблих на російсько-вкраїнській війні. Випадковостей не буває: то – Боже провидіння, і з Майдану є захоронені, і з АТО. Меморіал доповнюється патріотикою сучасся. Там я запроєктував ще дев’ять високих похилених хрестів – в унісон словам з пісні «на ваших могилах хрести похилились», з дев’ятьма гербами етнічних земель України.
Це він, Михайло Федик, один з провідних вітчизняних архітекторів, є автором проєкту меморіального комплексу на центральному чортківському цвинтарі по вулиці С.Бандери до 100-річчя Чортківської офензиви. Отого проєкту, що, як не прикро, досі не втілюється в реальність. Звісно ж, не з вини його творця. Бо то справді має бути щось особливе: грандіозне, неперевершене, словом, пантеон пам’яті.
«Нехай Господь возсилає йому ще більше наснаги для реалізації планів та задумів», – йдеться в одному з коментарів-побажань від земляків з нагоди отримання архітектором-краянином державної відзнаки. Хіба ж можна залишитись обіч таких слів?
