А причиною тому стала першолігова волочиська команда «Агробізнес», котра на стадії чвертьфіналу кубка України здолала грізний донецький «Шахтар», обравши місцем проведення півфінального двобою найближчий до свого міста стадіон, який би відповідав змаганням подібного рівня.
Однак чергового дива хлопцям з сусідньої Хмельниччини створити не вдалося: «Динамо», що на всіх парах мчить до свого 16-го чемпіонства, переграло суперника за всіма статтями з рахунком – 3:0. Попри те, за подароване свято Тернополю, безпосередніми свідками якого стало й чимало чортків`ян, все одно дякуємо!
Давненько у файному місті не було великого футболу. Ще з тих часів, коли до нас на кубковий матч 1/8 фіналу з муніципальною командою ФК «Тернопіль» завітав донецький «Шахтар». Тоді, у вересні 2015 р., напівоснова гірників за всіма статтями переграла представника нижчої ліги – 0:5.
Слід зазначити, що «Агробізнес» не є тернополянам чужою командою. У її складі виступає як мінімум шість уродженців нашої області. А 23-річні брати-близнюки Іван та Микола Когути свого часу ще зовсім юними успішно виступали за чортківський «Кристал», полюбившись місцевій публіці своєю не за роками майстерною грою. Та й засновник клубу Олег Собуцький є уродженцем Підволочищини. А ще, як ми дізнались з достовірних джерел: існує велика ймовірність того, що у випадку виходу волочищан до Прем`єр-ліги у Чорткові базуватиметься молодіжна команда «Агробізнесу», де й проводитиме домашні зустрічі. Тож невипадково була присутня на цій зустрічі у повному складі й команда «Кристал» Чортків U-19, що поверталася з календарної гри у Хмельницькому, де перемогла лідера групи – місцеве «Поділля» з рахунком 2:1.
З огляду на вищезазначене, на підтримку тернопільського уболівальника, підкріпленого потужним десантом фанів з Хмельниччини, можна було сповна розраховувати. Що й, зрештою, сталося. Усі сектори західної трибуни були заповнені прихильниками команди «Агробізнес», котрі з цікавістю спостерігали за передігровою розминкою команд . (З-поміж них за журналістською акредитацією дісталося місце у 13-му секторі й автору цих рядків).
З початком матчу стало зрозуміло, що ні про яких заявлених організаторами не більше 25 відсотків заповнених трибун не може бути й мови. На 15-тисячній арені Тернопільського міського стадіону імені Р.Шухевича були присутніми як мінімум 10-12 тисяч глядачів. Недарма оголошення диктора про дотримання заходів безпеки чаша стадіону зустріла дружнім реготом. Проте не дай, Боже, щоб не повернулося це потім бумерангом.
На перипетіях самої гри, з часу якої минула доба, особливо зупинятись не буду. Гадаємо, більшість уболівальників дивилася пряму трансляцію по телевізору, де можна розгледіти деталі навіть краще; зрештою, ще й повтори присутні. «Динамо» на класі повністю переграло свого суперника, відвантаживши йому три сухих м`ячі (відзначилися Богдан Лєднєв, 45; Артем Бєсєдін, 67; Віталій Буяльський, 81).
Відверто кажучи, сподівався від «Агробізнесу» дещо більшого, гравці якого лічені рази переходили центр поля. Однак відсутність п`ятьох дискваліфікованих виконавців основи та ряд травмованих футболістів таки далася взнаки, завадивши втретє замахнутися команді-сенсації цьогорічного розіграшу кубка на чергове диво. (Після гучних перемог над представниками елітного дивізіону – «Ворсклою» та «Шахтарем» чому не переграти й київське «Динамо»?).
Попри радість одних і гіркому поразки інших свято футболу у Тернополі вдалося. Через пандемію коронавірусу усі ми вже стали потроху звикати до найбільш популярної в світі гри при порожніх трибунах, тому присутність глядачів на цьому матчі – уже неабияка подія. А вже зовсім скоро – 13 травня – тернопільські уболівальники, якщо не втрапимо до «червоної зони», стануть свідками й фінального двобою між київським «Динамо» та луганською «Зорею». Будемо сподіватися, що контрольно-дисциплінарний комітет Федерації футболу України не надто жорстко відреагує на інцидент в кінцівці матчу, коли ультрас киян прорвалися на надто близьку відстань до тренерського містка румунського коуча Мірчі Луческу, вигукуючи на його адресу образливі висловлювання.
В усьому іншому – приємна піднесена навколо футбольна атмосфера. По завершенню матчу динамівські зірки не відмовляли уболівальникам у спільному селфі чи автографі, котрі оваціями проводжали їхній автобус до готелю. Тож з нетерпінням очікуватимемо їхнього повернення рівно за три тижні.
P. S. Не можу не поділитися світлинами, на яких – мій товариш по навчанні у Кам`янець-Подільському педагогічному інституті Володимир Захарчук, з котрим не бачилися більше 25 років. Більш відданого уболівальника київського «Динамо» ще не доводилось стрічати.
У його послужному списку – майже двісті виїздів на матчі улюбленої команди. Це його барабан було чутно на увесь тернопільський стадіон (фанатський сектор киян зараз уперто мовчить), з яким він об`їздив всю Україну і ближнє зарубіжжя. З рідної Ізяславщини Володимир приїхав до Тернополя з групою підтримки, вивісивши промовистий банер. Домовились знову зустрітись на фіналі. Але це вже буде інший, гадаємо, ще більш цікавий футбол і зовсім інша історія...
