Не так часто сьогодні ми пишемо про виробництво, адже, крім сільського господарства, на теренах нашого краю його практично не залишилося. А саме промисловою могутністю славився Чортків на все Тернопілля. Стоять пусткою горілчаний, м’ясокомбінат, ремзавод, кондитерська, ливарно-механічний… І вже, мабуть, вони ніколи не «оживуть». Були часи, що фактично кожен колгосп мав свою цегельню, яких на теренах тодішнього Чортківського району налічувалося 28. Нині залишилася одна. Тож як вдалося зберегти підприємство і доволі успішно працювати у нинішніх складних умовах – поцікавились у директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Скородинський цегельний завод» Петра ЧАЙКИ.
– Передусім, коли я очолив підприємство у 2003 р., ми провели модернізацію заводу: поставили нові лінії, різальні автомати тощо. Тобто зробили все для того, щоб виготовляти якісну цеглу. По-друге, підібрали відповідний штат людей. Повірте, це не так просто. На сьогоднішній день на підприємстві працює 28 осіб. Є у планах відкрити другу зміну. І останнє – з 2005 року почали надавати послуги власним автотранспортом, що стало також важливим фактором. Покупець уже не їхав до нас, не оббивав пороги. Здійснив замовлення телефоном – і все.
Ми можемо доставити цеглу вроздріб чи на піддонах, як того клієнт забажає. Виходимо з того, щоб людина була задоволеною, придбала сама і ще й порекомендувала нашу продукцію іншому. Все це дало поштовх виробництву.
Всі необхідні дозволи, ліцензії у нас є. Головний документ – це спецдозвіл на користування надрами, який видається раз на 20 років.
– Петре Михайловичу, як відомо, скородинська цегла віддавна славилася своєю якістю. Маєте якісь секрети виробництва?
– Кожне ремесло має свій секрет.
Гадаю, її якість полягає у добрій глині. Проведені необхідні лабораторні аналізи підтвердили, що вона відповідає своїй марці. А саме – М-100, М-125. Крім цього, існує усім відомий «дідівський» перевірений спосіб: цегла має дзвеніти. Якщо дзвенить, значить добра. (Сміється).
Проте наш головний «секрет» – в людях. Відзначив би увесь колектив Скородинського цегельного заводу. Крім скородян, працюють на підприємстві люди з Бичківців, Білої, Тудорова, Майдану.
Окремо хотілося б подякувати за сумлінну працю пресувальнику Анатолію Солецькому, «садчикам» Михайлу Слоїку, Володимиру Каськіву, випальникам Руслану Криськіву, Михайлу Солецькому, вивантажувачам цегли – Михайлу Кусину, Василю Солецькому, знімальникам-укладальникам цегли до печі Оксані Солецькій, Мирославі Стельмащук, Андрію Шваку, Ганні Стельмащук, Галині Слоїк, Марії Солецькій, Стефанії Василів, водію з 40-річним стажем Петру Романіву. Люди працюють, стараються, сповна віддаються роботі. За це отримують гідну зарплату, соціально захищені тощо.
– Але ж рано чи пізно глина має здатність закінчуватися і що далі?
– Повірте, на наше життя достатньо, навіть нашим внукам. Запасів скородинської глини вистачить на 250 років.
– Скрізь тільки й чути: «Велике будівництво», «Велика реставрація» і т. ін. Україна справді переживає будівельний бум?
– Я б цього не сказав. Принаймні Чортківщину ці процеси обходять стороною. А що нині будується? Один-два багатоквартирних будинки? Та навіть якби всі місцеві і навколишні забудовники брали тільки у нас цеглу – ми б нею їх буквально «засипали».
Загалом ми поставляємо нашу продукцію у шість колишніх районів області. Це – Чортківський, Гусятинський, Бучацький, Монастириський, частково Борщівський і Теребовлянський райони. Інтенсивно купує нашу цеглу Івано-Франківськ, який активно розбудовується. Дві великі будівельні компанії «Гарант» і «Маркус» плідно співпрацюють з нами. Тернопіль у порівнянні з Франківськом значно відстає. З місцевих – багато років співпрацюємо з ПМК-258, підприємцями Стахівим, Огородником. Військова частина брала цеглу на будівництво приміщень. Тішуся тим, що вона відновлюється.
З іншого боку, за останніх 10-15 років ми жодної цеглини не дали на будинок культури, клуб, садочок, школу. На жаль, соціальна сфера не розбудовується зовсім і не знати коли буде будуватися. Така гірка правда…
Нині пішла мода на спрощені види будівництва: газоблоки, піноблоки, шлакоблоки, відсівоблоки, лиють каркаси тощо, що суттєво зменшило споживання цегли. Раз зменшило, то і менший попит. Проте вогонь, воду і глину ще нічого не замінило. Якщо промерзання стіни в середньому у наших широтах може сягати до сорока сантиметрів, то, побудувавши будинок завтовшки у дві цегли, можете бути певні, що він не промерзне. Тобто щодо теплоізоляції, непропускання вологості з цеглою ніщо не зрівняється, не кажучи вже про екологічні чинники.
– А що можете сказати про приватний сектор?
– Ну, якщо, скажімо, у моїх Скородинцях нині пустує 58 хат і жодна не будується, то робіть висновки самі…
– Скажіть, що знакове збудовано в краї суто зі скородинської цегли?
– Так одразу і не назвеш. Не одна церква побудована на Чортківщині і Тернопіллі загалом. Остання з них – у Підзамочку біля Бучача. У Зарваниці споруджено багато культових споруд, дзвіниця у селі Майдан. Великі зерносклади збудовано аграріями Михайлом Зарівним, Степаном Данилишиним, Марією Горбаль, Василем Вислоцьким. Багато чого зведено нами в Скородинцях: капличка, стадіон тощо. Від цього приємно, як і за все, що зроблено людськими руками. Життя треба прожити так, аби щось залишити після себе нащадкам.
– Відомо, що, крім промислового виробництва, ви успішно ведете ще й сільське господарство.
– ФГ «Скородинське» орендує земельні селянські наділи як у самих Скородинцях, так і сусідніх по той бік Серету селах Тудорів та Майдан. Важливим фактором є наявність Ради аграрних підприємств Чортківського району, яку очолює Василь Степанович Градовий. Відрадно, що з будь-яких питань, які стосуються ведення аграрного бізнесу, є з ким порадитися, завжди можна почути кваліфіковану думку й отримати дружню підтримку. Всього нас дев’ятеро осіб і кожному хотілося б сказати велике «дякую» за те, що ви є.
– Що Вас сьогодні найбільше турбує як керівника?
– Найбільше турбує те, щоб держава все робила для того, аби наші люди не шукали щастя за кордоном, працювали в себе вдома, мали гідну зарплату.
Цегельне виробництво – дуже важка і кропітка справа. Залежить від багатьох факторів – погодніх, інших зовнішніх чинників. Приміром, нині багато шахт закрилося у Львівській області. Дістати хороше вугілля – проблема. Його забороняють доставляти автотранспортом, потрібно переходити на залізницю.
Знімальники-укладальники цегли Марія Солецька і Галина Слоїк
Нам є куди рости, розвиватися. У виробничий сезон виготовляємо близько двох мільйонів штук цегли, але при наявності замовлення могли б збільшити потужності й до шести. Прикро бачити, коли будується житло, а туди сунуть піноблоки, шлакоблоки і т. ін. Дуже важливо, щоб людська свідомість вийшла на той рівень, аби зрозуміти різницю. З вигляду воно начебто красиве, але для здоров’я це не зовсім добре.
Повторюся: вогонь, воду і глину ще ніхто не замінив і, думаю, ніколи не замінить. І цей меседж я б хотів донести читачам сайту Чортків.City.
