Чим помітне це невелике село на мапі Чортківщини? – перепитаєте. О, багато чим! Лише тут обіч з пишним вродою, сучасним храмом сусідить старенька (бо родом з 1584 року) дерев’яна церква, іменована ще козацькою. Це ж вона, ця церковця, першою на всю округу зібрала музей батьківської ікони. А ще у Заболотівці, на невисокому пагорбі, встановлено величну статую Ісуса Христа. І найвизначнішою віхою в історії села є те, що в 1945 році тут знаходився командний пункт, в якому з травня по серпень 1943 року керував головний командир УПА Роман Шухевич (псевдо Білий). Тому-то за сприяння районної організації КУН поставлено погруддя одному з достойників нації. І його ім’я носить місцева школа.
А цьогоріч до життєпису Заболотівки лучаться та й лучаться все нові помітки. Про них – без особливого вихваляння, та все ж і не без гордості час від часу голосить сторінка села у Facebook, яку адмініструє тамтешній староста Марія Гаджала.
Чого лиш варті світлини з присвятою Дню вишиванки! З цієї нагоди власне за ініціативи війта запроваджено акцію «Село моє у вишиванці». Того дня у наш національний оберіг – вишиті рушники «вбралися» і в’їзний знак, і всі-всі духовні знаки: хрести, капличка, будівля старого костелу.
Навіть Шухевич-пам’ятник «одягнув» вишиванку!
А школярі та небайдужі селяни, розпростерши рушники, влаштували флешмоб від початку села до хреста. Малувато, щоправда, як зізнається пані Марія. І додає: «Нічого, може, наступного року охочих побільшає».
Хороших та потрібних акцій, тих, що на часі, в селі рясно. Напередодні Великодня громадою вибілили всі хрести на кладовищі – найперше без власників, ті, що в найдавнішій частині тамтешнього цвинтаря. Акція так і називалася: «Побіли три хрести до Великодня».
Молодь активно долучилася до зачину облаштування місцевого «вогнища» культури зовні, оббивши до цегли знівечену часом штукатурку. Тобто – підготували фасад сільського клубу до наступних ремонтних робіт. «Тепер, – розповідає староста, – треба обладнувати майданчик поряд, наводити лад з огорожею, всередині – міняти підлогу».
Чи не найболючіше питання – збір сміття: адже Нагірянська ТГ, до якої входить Заболотівка, наразі не має власного комунгоспу. Та ще й збір по-сучасному. Щоправда, у найближчих планах М.Гаджали – виготовлення ящиків-збірників для роздільного збору і скла, і пластику. Задля цього вже й придбано металеву сітку.
І ще заповітна мрія старости – новий, сучасний в’їзний знак: адже цей, коли підв’язаний рушником, нібито й непогано дивиться, а коли без нього – вже ніяк. Щоправда, напередодні Трійці знак знову «одягнувся» по-святковому: спрацювала творча фантазія тієї ж старости. Ось так.
А на порі – у Заболотівці храмовий празник. Адже церква – іменинниця: Пресвятої Трійці. Біля храму – святошна зелена арка, що може слугувати фотозоною для селян та заїжджих на празник земляків. Традиційно виспівано «многоліття» селу й селянам, достойним предтечам та не менш гідним нащадкам.
