«Під керівництвом сільського старости Віктора Демкури проведено ремонт дороги від Чайки до Кривенького». Ось такий короткий пост-коментар – усього лиш як текстівка до кількох світлин, вміщених на сторінці «Тернопільщина Кривеньке – Васильків» у Facebook. Та й жителям того напрямку, і водіям взагалі, кому доводиться туди курсувати, добре відомо, якого золота – справді високого карбу – вартують оці слова! Бо дорога до Кривенького, як, зрештою, й до багатьох сіл, упродовж останнього часу стала притчею во язицех. І той гордіїв вузол, здавалось, нікому не під силу було розрубати. А тут – сталося!
Староста Кривеньківського старостинського округу Віктор Демкура виявився не вельми балакучим, хоча це, мабуть, добре: нехай буде менше слів – більше діла! Розповів коротко: забрав старий асфальт, що відійшов, як дорожники ладнали дорогу на Чайці, та й розсипав по оцьому «тополиному шляху», що веде до Кривенького. Організував людей, в такий спосіб позалатували ями.
– Це дорожня дорога, – акцентує війт, маючи на увазі приналежність того відтинку шляху Службі автомобільних доріг. – Але вони неспроможні нам того зробити, тож я своїми силами й зробив, – підсумовує.
А відтак вже й деталізує: люди зійшлися, відгукнувшись на заклик, і роботу зроблено. Місцевий фермер Руслан Слободян, що господарить у Кривенькому та Василькові, дав навантажувач Manitou – на ньому працював Михайло Джупіна. Свого трактора пригнав Олег Жайворонок, а розгортати шутер взялися Ігор Богачик, Назар Бойчук, Володимир Мушій, Іван Войціцький, Ярослав Савуляк, Мирослав Решетило, Михайло Карп, Петро Щиголь, Іван Щиголь, Іван Савуляк, Богдан Говенко, Богдан Гнацік, Степан Мушій, Ярослав Мерза.
Відтинок шляху від Чайки до Кривенького – протяжністю в три кілометри. То й справді «тополиний шлях», як названо його ще десь у 80-х роках минулого століття в одному з фільмів Чортківської самодіяльної кіностудії «Аматор» про трудову звитягу краян. Тема висаджування вздовж дороги у 60-х молоденьких тополь, що на цю пору стали вже могутніми, зачеплено й у численних схвальних відгуках-коментарях до згаданого поста у Facebook. Краєвид справді мальовничий, однак вражав непередбачуваним екстримом: яма на ямі! Тепер «тополиний шлях» суттєво полагіднішав – як і личить означенню.
– А по селу – то ми раніше зробили: попідсипали шутром біля клубу, в центрі – біля хреста, вулиця Опарщина підсипана, – додає староста. – З дорогами хоч на п’ятдесят відсотків вийшли на лад, – констатує. – Так само освітлення буде зроблено – як планувалося, хоча тепер є деякі проблеми з ліхтарями, – ділиться. – Щоб село наше було не в гірших, а хоч би посередині! – то вже цілком обнадійливо.
Цілком спонтанно виплив відгук про роботу Кривеньківського війта з уст пенсіонера Віктора Мушія.
– Знаєте, за невелику поки що каденцію нашого старости село посвітлішало, – вимовив якось майже сокровенно. – Молодець він, старається! Повирізувані навислі над дорогою дерева, кущі, всі узбіччя обкошуються. Позабирали зайві будівельні матеріали з вулиці – щоб був лад! Пофарбовано гарно міст в селі – в українській символіці. Одне слово, добре, що є господар!
