Ні для кого не є секретом, що Чортків вже прийдешнього 2022 року святкуватиме своє 500-ліття. З цього приводу у місті над Серетом відбуватиметься реконструкція історичної частини міста. Нині наразі лише взялися за Чортківський замок, якому пощастило потрапити до президентської програми «Велике будівництво». Про перебіг реставраційних робіт ніхто особливо не інформує, тому журналісти Чортків.City вирішили звернутися за фаховою думкою до археолога, спелеолога, дослідника старожитностей, фортифікацій та топоніміки Володимира Добрянського, щоб висловив власну точку зору, що все-таки там відбувається за «сімома замками»?
- Пане Володимире, що нам відомо з історії вивчення та дослідження Чортківського замку?
- Чортківський замок є однією із найбільш збережених оборонно-фортифікаційних споруд на теренах нашого краю. Незважаючи на це, є багато запитань стосовно його зведення, реконструкцій та житлових споруд, які впродовж 400 років його існування залишаються маловивченими і недослідженими взагалі.
У першу чергу дослідники часів Австро-Угорщини, Другої Речі Посполитої, радянського часу та періоду незалежності України покладалися на працю польського історика Олександра Чоловського «Давні замки і фортеці на Галицькій Русі», яка вийшла друком у далекому 1892 році. З тих пір всі дослідники виключно зазначали згадану працю . Все списували та переписували з неї і часом доповнювали такими фактами, яких в природі не існувало. При цьому додам, що більшість цих дослідників, краєзнавців та науковців навіть не перебувала на території замку.
На превеликий жаль, архівні документи та матеріали нам досі невідомі й наразі недоступні, тому виникає багато дискусійних запитань стосовно планування Чортківського замку. Найбільш прикро те, що жодних археологічних досліджень та обстежень не проводилося взагалі. Наприклад, теперішня планувальна структура споруди має обриси п'ятикутника. Але чи насправді така форма була в минулому? Кілька місяців тому знайомі із Польщі надіслали мені статтю Тадеуша Бернатовіча «Na Kresach Multańskich. Kamieniec Podolski i zamki pogranicza polsko-tureckiego w świetle nieznanych planów», у якій автор подає план замку 1690 року. На той час твердиня мала вигляд чотирикутника. Так що роботи з дослідження Чортківського замку будуть мати своє продовження у майбутньому.
План замку 1690 рокуФото: Тадеуш Бернатовіч «Na Kresach Multańskich. Kamieniec Podolski i zamki pogranicza polsko-tureckiego w świetle nieznanych planów»
- Поясніть, будь ласка, чому Чортківський замок підпорядковується Національному Заповіднику «Замки Тернопілля», дирекція якого знаходиться у Збаражі?
- Провина в цьому покладається на нашу місцеву владу, яка ніколи не дбала і зараз не дбає про збереження історичних пам'яток нашого краю. До 2010 року на території замку знаходилася газостанція. Але отримавши нове місце дислокації, ця установа залишила його територію.
Оскільки за реєстром ця твердиня є пам'яткою національного значення, відповідно повинна перейти у відповідні структури. Тоді за сприяння органів місцевого самоврядування була можливість створити окремий структурний підрозділ «Історико-архітектурний заповідник «Чортківський замок». Хоча він і не підпорядковувався би місцевій владі, а безпосередньо Мінкульту, однак мав би тісну співпрацю із першими. Такий приклад на Тернопіллі - це Бережанський та Кременецько-Почаївський історико-архітектурні заповідники. Але влада завжди була і залишається яловою. Їй байдуже до старожитностей та минулого краю. Тому, як непотріб, як та зозуля, що своїх дитинчат підкидала у чуже гніздо, вона віддала його у Національний заповідник «Замки Тернопілля», який багато років очолює Анатолій Маціпура.
Велике застереження до цієї ефемерної структури: вона має статус національного, тобто це повинна бути серйозна академічна структура. Генеральний директор Анатолій Маціпура повинен був дбати про те, щоб розвивати наукову діяльність своїх підлеглих. Оскільки головним напрямком досліджень цієї структури повинно стати вивчення фортифікацій нашого краю, то потрібно було підготувати хоча б трьох фахівців археологів-кастологів експедиції, які професійно займалися б дослідженням оборонних споруд краю. Але цього не сталося. Знову ж таки керівництво Анатолія Маціпури приводить до того, що науковці займаються не наукою, а підсобними роботами. І якщо хтось висловив власну думку, був звільнений або за власним бажанням залишив місце роботи.
- Чому НЗ «Замки Тернопілля» почав такими швидкими темпами проводити відновлювальні роботи?
- До начебто відновлювальних робіт на території замку є кілька причин. Перш за все категорія чиновницького мислення дісталася із недалеких совдепівських часів босої комуни тодішньої СРСР, гаслами якої були «догнати й перегнати», «все, швидше і швидше…» на шляху до ефермерної ідеї комунізму. Тому гучні святкування практикували повсякчас. Особливо, коли відзначали ювілейні дати.
Перш за все прийдешнього 2022-го року буде відзначатися 500-ліття писемної згадки Чорткова. Деякі особи невідомо звідкіля вигадали якусь «магдебурію», тобто надання Чорткову Магдебурзького права. Але цим неукам даю пояснення, що згідно з документом польського короля Сигізмунда Старого село Чартковіце Теребовлянської землі Руського воєводства перетворюється на містечко Чортків. За нормативними юридичними законами пізньосередньовічного та ранньомодерного часу перехід села у містечко здійснювався за німецьким (тевтонським) правом.
Згідно з Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку відбору проектів, які будуть реалізовані в рамках програми «Велике будівництво» від 9 грудня 2020 року № 1214 з`явилася можливість відновлення Чортківського замку. З одного боку, це гарна нагода розпочати реставраційні роботи. Але у даній ситуації є більше мінусів, ніж позитиву.
Повторюсь, що з 2010 року, відколи Чортківський замок увійшов у склад НЗ «Замки Тернопілля», тут не проводилося жодних археологічних досліджень та обстежень, адже гендиректору Анотолію Маціпурі, як на мене, було байдуже і він взагалі не переймався долею та історією замку. Наприклад, ним було призначено на посаду завідувача Володимира Грицика, котрий за фахом є дорожнім майстром, до історії жодного відношення не має. Всі земляні роботи, які здійснювалися під керівництво Володимира Грицика, звісно, за вказівкою Анатолія Маціпури, були незаконними, адже згідно із Законом України «Про археологічну спадщину» вони мали проводитися під наглядом археолога.
У зв’язку із 500-літнім ювілеєм Чорткова та програмою «Велике будівництво» для когось з’явилася можливість урвати ласий шмат. Але це не звичайний будинок, який потрібно відновити, а пам’ятка національного значення, що потребує великих зусиль, вміння та фахівців-реставраторів. У цивілізованих країнах Західної Європи до таких питань ставляться надзвичайно відповідально та фахово.
Перш за все, щоб розпочати реставраційні роботи об’єкта культурної спадщини, проводяться багатолітні систематичні археологічні розкопки, завдяки яким можна простежити хронологію та етапи зведення споруд на певному об’єкті. Також досконало вивчаються архівні документи та матеріали й наукова література, аж тоді відповідні фахівці архітектори-реставратори розробляють історико-архітектурний план відновлення об’єкта. За три-чотири місяці, як це зробили стосовно Чортківського замку, фізично розробити неможливо. Як мінімум потрібно витратити часу півтора-два роки. Коли пройдено ці етапи, у кінці розробляється кошторис на відновлювальні роботи. Ними займаються не звичайні будівельники, а люди, котрі мають відповідні знання та навики. У нашій ситуації все навпаки: жодних археологічних досліджень та серйозного історико-архітектурного плану. Тільки прийшли кошти, за які потрібно оплатити матеріал та роботу.
У нормальних цивілізованих країнах на відновленні об’єктів культурної спадщини роботи ведуться поетапно та впродовж багатьох десятиліть. У випадку з Чортківським замком - сумна та трагічна картина. Жодних наукових досліджень не проводилося, зате в одну мить стартувало «відновлення», у фіналі якого створиться бутафорія.
- На офіційній сторінці НЗ «Замки Тернопілля» у Фейсбуці була розміщена інформація про археологічні розкопки фахівця із заповідника на території замку. Натомість Ви стверджуєте, що жодних досліджень не було проведено за всі роки входження Чортківського замку в склад Заповідника. Пролийте світло на цю ситуацію.
- Щодо несанкціонованих розкопок та процвітання чорної археології у замку я неодноразово писав у різних ЗМІ. У 2018 році звертався з офіційним зверненням в громадську раду при Чортківській райдержадміністрації, але все зводилося в глухий кут. У НЗ «Замки Тернопілля» зметикували, що в якості відновлення Чортківського замку потрібно показати видимість роботи, начебно там проводяться розкопки. Але хто їх проводив? Спочатку Володимир Грицик зі своїми працівниками. З іншого боку нещодавно з’явилася начебто реставраційна компанія із Кам’янець-Подільського, яка самовільно почала закладати шурфи, щоб «простежити» втрачені архітектурні деталі неіснуючих нині споруд. Однак фахівця-археолога там не було.
Лише весною цього року Анатолій Маціпура при заповіднику створив археологічну секцію, завідувачем якої є Володимир Данилейко. Коли кам’янецька фірма закладала самовільні розкопи, пана Данилейка, наскільки мені відомо, на місці не було взагалі. На той час він перебував у лікарняній відпустці. Що там робилося і творилося - він навряд чи знає, лише влітку приїхав і «встановив залягання культурного шару». Коли я запитав його, по якому праву там з’явився якийсь інженер із Кам'янець-Подільського, котрий почав керувати земляними роботами в західному крилі палацової частини (а він споруджений у XVII ст. під час закладання Чортківського замку), Данилейко мені дав дивну відповідь, що до тієї частини замку він жодного відношення немає. Начебто та частина не підпорядковується його юрисдикції, а Тернопільському обласному центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини. Думаю, коментарі зайві…
- У ЗМІ є інформація, що реставраційні роботи здійснюються за архітектурним планом архітектора Юрія Вербовецького. Що можете сказати з цього приводу?
- Після того, як замок увійшов до складу заповідника, архітектор Юрій Вербовецький, котрий є директором ФОП «Архітектурна майстерня Юрія Вербовецького», розробив ескіз реставрації замку. Наголошую, що він не являється історико-архітектурним планом відновлення об’єкта. Це лише робоча частина того, за яким задумом повинен здійснюватися історико-архітектурний план. Для того, аби його здійснити, потрібно було отримати матеріали археологічних досліджень (які взагалі не проводилися впродовж 10 років) та детальні археологічно-архітектурні виміри і обстеження вцілілих та втрачених споруд на території замку. Тому слід надати належне Юрію Вербовецькому в тому, що згідно з вищезазначеними пунктами архітектор відмовив гендиректору Анатолію Маціпурі в розробці історико-архітектурного плану реставрації, адже у нього не було достатньо матеріалів і даних, аби втілити цей проєкт у життя. Ескізом Юрія Вербовецького лише скористалася будівельна компанія із Кам’янця-Подільського, яка в короткий термін «на коліні» намалювала такий план.
Якщо Юрій Вербовецький має ліцензію архітектора-реставратора, то мені невідомо, яка ліцензія в кам’янецької фірми. Анатолій Маціпура плідно співпрацює із останньою компанією уже давно. Наприклад, близько семи років тому деякі горе-реставратори займалися «відновлювальними роботами» у структурному підрозділі заповідника «Вишнівецький палац». Під час так званої «реставрації» там змонтували криво кам’яний мур, що його просто розібрали і переклали заново.
- Після недовгого затишшя в замку знову розпочалися роботи. Працюють навіть у вихідні. Що на це скажете?
- Аякже! Надійшли кошти, які потрібно швидко використати. Гендиректор Анатолій Маціпура заявляв, що відновлення буде відбуватися з місцевого каменю-пісковику.
Якщо Чортківський замок збудований із місцевого біло-сірого неогенового пісковика, який добувався неподалік замку - у кар’єрі на Вигнанській горі, то тепер завезли червоний та бурий девонський пісковик, який вмонтовують у частково та зовсім зруйновані деякі частини замку. Також у деяких бійницях стару цеглу замінили сучасною. У підсумку створюється якась різнокольорова мозаїка та гама, яка називається бутафорією.
- Вдячний Вам, що погодилися розповісти про невідомі сторінки історії замку та висловили свою думку щодо теперішньої ситуації на території пам’ятки національного значення.
- Завжди радий до діалогу та співпраці. Для мене вивчення, охорона, збереження та дослідження старожитностей є справою всього мого життя. Тому я за торжество історичної справедливості та правди. Я буду боротися до кінця, мене ніхто і ніщо не зупинить!
