Неодноразово журналістські стежки-манівці приводили до храму Господнього Воздвиження Чесного Хреста ПЦУ у Ромашівці: і в часі освячення престолу, і каплички Пресвятої Богородиці при вході до неї. І ось знову журналісти Чортків.City завітали на святкове Богослужіння з нагоди храмового празника.
Проте цьогоріч воно було особливе. Адже більш як столітня церква зазнала суттєвої обнови – «прибралася» в золотавий купол та нову «шубу». Тож з цієї нагоди й вирішила громада знову освятити духовну святиню. А звершив чин освячення єпископ Тернопільсько-Теребовлянський ПЦУ Павло Кравчук.
Запашним короваєм стрічали при вході преосвященного владику парафіяни, котрий у співслужінні десяти священників відслужив в честь Воздвиження Чесного Хреста Службу Божу.
Навіть сільчани у літах не пригадують подібної врочисто-піднесеної Літургії, яку супроводжував запрошений задля такої знакової події чоловічий церковний хор зі села Чорнолізці, що на Франківщині. Розповідали, аж мурашки бігали по тілу від чудового піснеспіву.
А ще того святково-урочистого дня з благословення митрополита Київського та всієї України-Руси Блаженнійшого Епіфанія було нагороджено високими церковними відзнаками головних меценатів-жертводавців: орденом Святої рівноапостольної княгині Ольги – Марію Горбаль, керівника приватного агропідприємства «Агро-Спектр», та орденом Святого Архистратига Михаїла – Михайла Зарівного, директора ПП «Захід-Агро».
Митрополичими Грамотами було пошановано й голову церковного комітету Михайла Музичку та усіх парафіян, що долучилися до відновлювальних робіт.
Щирі слова вдячності мовив отець-настоятель храму Богдан Єдинак передусім учорашньому імениннику - преосвященному владиці Павлу, котрий очолив святошне Богослужіння, та прибулим духовним отцям, ну і, звичайно, благодійникам-меценатам: вищезгаданим Марії Горбаль і Михайлові Зарівному, котрі виділили чималий кошт на перекриття будівлі церкви і штукатурку; жертводавцям-вихідцям зі села, яких доля закинула далеко за океан (спільними зусиллями вони придбали вітражі); майстрам-будівничим, усім парафіянам, що упродовж чотирьох років долучалися коштом і працею до оновлення храму.
Наче писанка виглядає нині більш як столітня церква-іменинниця, золотий купол якої видніється над Ромашівкою ген здаля.
І злинуло багатогоголосе «Многая літа!» під високим склепінням духовної святині, де Слово Боже, до якого тягнулися спраглі вірні не тільки з Ромашівки, а й з поближніх сіл, навіть у часи войовничого атеїзму ніколи не змовкало. Гідно продовжуючи славні діла дідів-прадідів, котрі на початку ХХ століття звели з каменю чудо-храм, врочистою процесією пройшли вони навколо оновленої церквиці, вбраної у жовто-блакитні стрічки, яку рясно скроплював свяченою водою владика Павло.
