Під час нашої бесіди напередодні Міжнародного дня людей з особливими потребами священник раз у раз повторював цю істину. Те, що діти з інвалідністю, як і люди з фізіологічними вадами загалом, – особливі. Ні на йоту не гірші за інших, ні! Навпаки – вищі за своєю Богом даною їм сутністю. Адже вони в особливий спосіб обдаровані любов’ю. І в них треба вчитися любити.
– Вони можуть навчити нас, як потрібно любити батьків, як їх шанувати. Ці діти волею долі абсолютно сповідують першу Господню Заповідь по відношенню людини до людини, яка гласить: «Шануй батька свого і матір, і добро тобі буде, і довго житимеш на землі». Вони вміють істинно любити і батьків, і ближнього, і підтримувати одне одного, – лиш за браком часу отець обмежується лише кількома надзвичайно емоційними фразами.
Він є волонтером у Чортківському МКЦ комплексної реабілітації осіб з інвалідністю «Дорога в життя» впродовж трьох років. Хоча в складі волонтерської групи «Ініціатива» разом з Олександром Хотюком, Наталією Король, Оленою Скалій та іншими підприємцями, громадськими активістами «прив’язаний» до Центру вже років зо п’ять. Свого часу й електричного обігрівача для осідку своїх підопічних придбали, й інші необхідні речі чи фінансову допомогу. Щорічні подарунки на День святого Миколая – то традиція. А крім того, отець Андрій в товаристві – духівник. І, як видно з оцих ось світлин, та дружба і приязнь – й надовго, і взаємна.
Намагаюся розговорити отця про це. Відверто зізнається, що так воно і є. Духовні заняття в Центрі прописані по понеділках. Буває, щось інше випаде на той час: то Богослужіння, то Таїнство Соборування щоразу на початку місяця. Одначе духівник взяв за спосіб неодмінно побувати у своїх діток – хоча б обмаль часу, але побувати. Бо, каже, надсилають йому нагадування, прохання то в месенджер, то у viber – аби не забував про них, бо – чекають!
Він доносить до їхніх спраглих любові сердець Слово Боже. Переважно по Біблії, Старому Завіту. І то так вміло, аби зрозуміли, зацікавились. «Коли вчимо Заповіді Божі, Таїнства церковні, пропоную для доступнішого сприйняття скласти слово-поняття з окремих підготовлених мною букв, – розповідає. – Або ж – ціле речення з окремих слів. Діти працюють і розумово, й фізично водночас – адже дехто має вади руху. Наприклад, Сашко здебільшого складає поняття разом з Іванкою – в тандемі в них успішно виходить!». Отець починає аналізувати здібності своїх підопічних – і, здається, його вже й не витягнути з тієї теми. І що Надія надзвичайно розумна та цікава до всього дівчина, і Настя – та вже навчається у виші. А Мар’янка яка талановита! Сашко під час занять, іноді здається, зовсім не слухає – пише щось чи малює, а скажеш повторити – видасть все від А до Я! Отакі обдаровані його діти!
Священник провадить заняття за довільною програмою – головне, щоб було цікаво й не заяложено. Зазвичай розмову переводить в діалог: після кожної теми задає три-п’ять запитань. Діти зосереджують увагу і вже чекають на те. А ще надзвичайно люблять пропоновані їм загадки, кросворди, ребуси, ігри.
– Вони дуже позитивні, – резюмує душпастир. – І повсякчас потребують нашої уваги та підтримки, яка б засвідчувала, що вони не самі зі своєю хворобою чи якимись вадами. Що є ми – може, фізіологічно й вищі, але зі спрощеним відчуттям світу. Для того, щоб його гармонізувати, ми й повинні взаємно доповнювати одні других.
