Запитаєте, що то значить? А оте, що на ошатному, ексклюзивно оздобленому обійсті у селі Шманьківці мешкають вже два бузьки! До дбайливо доглянутої та, з усього видно, ще й настільки гостинної господи їх привела біда, тобто слабість. Однак відомо ж давним-давно, що в дім «доктора Айболитя» потребуючі помочі лише так і потрапляють. А господар оселі і знаний на цілу округу своїм милосердям та чуйністю до братів наших менших. «Треба їх порятувати – то й нас хтось порятує», – вважає цілком справедливо. І не втомлюється повторювати втішно, що бузькова прихильність обдарувала їх з дружиною дев’ятьма внуками!
На знімку: господар обійстя з дружиною Ганною та одним з дев’яти онуків і бузьком Артуром (фото кількарічної давності)
Бузька з поламаним крилом – схудлого, пораненого – до п. Підкови якось ще влітку привезли поліціянти, надибавши птаха десь в полях Гусятинщини. Розпитували людей, хто може його вирятувати – ось стежка й привела до порогу Івана Левковича. Довелося ветеринарові робити бузькові операцію: адже одне його крило висіло над землею, кістка стирчала десь на 10-15 сантиметрів. Крило ампутував, інакше, каже, птах би не вижив. Потім рана загоювалась, минув період реабілітації. Спершу гість мешкав у вольєрі, а з настанням зими господар перевів його до курника.
– Почалися морози і Артур, наш домашній бузько, також зайшов у курник, – розповідає Іван Підкова. – Думав, що вони будуть воювати, не миритимуться між собою, сподівався, що треба буде перегороджувати приміщення. Але вони прижилися разом! Аво, вже клекочуть, бо починається підготовка до парувального періоду – скоро весна! Вже в березні перелітні бузьки повернуться з вирію.
Бузько Артур тут, на Підковиному обійсті, за свого вже років десь зо сім – як не більше. Романтичну історію про його взаємини з бузьчинею Алісою вже не раз впродовж цього часу розповідав Чортків.City.
– Два рази вони виводили малих, вона відлітала, а він сидів на гнізді, – пригадує ветеринар. – Вже тепер він клекоче, підходить до дверей – думає, я випушу. Е, ні! Ще будуть морози, до кінця лютого мусить посидіти.
За словами господаря, раз у раз позирає догори, мабуть, прагнучи неба й лету, і новий бузько. Та його рятівник попереджаючи мовить щоразу: «Братчику, забудь!». Бо ж не злетіти птахові з одним крилом – мешкатиме тепер лише на землі.
До слова, другий Підковин бузько безіменний. Під час нашої розмови чоловік запропонував журналістам долучитися до вибору імені птахові. Та в нас є цікавіша ідея: переадресуємо цю пропозицію вам, шановні читачі. Це буде своєрідний конкурс, гаразд? І бузько, і його господар нетерпляче чекатимуть на різноманітні варіанти. Пишіть в коментарях!
