У цього справді невеличкого села так чисельно патріотичного духу. Мабуть, недарма – адже там досі панує слід легендарного головнокомандувача УПА Романа Шухевича. І сьогодні, в ці напружені дні новітньої боротьби, серця заболотівчан сповнені жагучого вогню, що спалахує яскравими іскрами в часі творення жаданої перемоги – спільної для всіх.
– Наші люди – вони особливі, вони просто неймовірні! – розповідає староста Заболотівського старостинського округу Марія Гаджала. – Все, хто що має, те й дає для потреб Збройних сил України та переселенців. Дають, відриваючи від себе.
Перераховує: і продукти харчування, й засоби гігієни, одяг, тканину, в’язальний шнур для плетення маскувальних сіток, пластиковий посуд.
Грошову допомогу – на 100 доларів та 100 євро придбано 19 упаковок шкарпеток та 10 блоків сигарет. А що вже заболотівські господині наготували й далі готують голубців, гречаників, бандериків, напекли тістечок – щоб смачні-пресмачні були смаколики для наших захисників. «Лиш звернуся до односельчан за чимось таким, в чому невідкладна потреба, вже несуть, – каже староста. – Бракувало слоїків для м’ясних тушонок, як почули – знесли стільки, що ще й залишилися».
Виготовлення тушонок забезпечив тамтешній аграрій Дмитро Задорожний, придбавши для цієї цілі двоє свиней. Тож заболотівчани залюбки гуртом закрутили їх аж 135 слоїків. А ще – п’ять відер сала зі спеціями, 32 слоїки паштету і стільки ж – тушкованих ребер з капустою. Завдяки благодійності, що обійшлася в двадцятеро курей, фермера Сергія Новака з Джурина, який має родину в Заболотівці, додалося ще 47 слоїків курячої тушонки.
– У нас стільки людей від початку війни виїхало з села з дітьми, – мовить п. Марія аж згорьовано. – Але поприїжджали чужі з діточками. Двоє хлопчиків (вони є на знімках), що допомагали при виготовленні сіток, то з Києва. І вони – нащадки славного заболотівчанина бл. пам’яті отця Антона Ричаківського, замученого енкаведистами греко-католицького священника, відносно якого триває беатифікаційний процес задля визнання його святим мучеником.
Приїхала й родина з Краматорська, в якій дівчинка оглухла та оніміла ще в 2014 році, на початку гібридної війни росії в Україні. Була підлікована в Німеччині, а нині знову дістала новий удар. Такі долі, обличчя війни, яка не щадить і дітей – вони тут, поруч з нами…
– Хтось патрулює село, хтось щиро молиться, всі живемо надією на перемогу над окупантами, – твердо каже староста Заболотівки – маленького та дружного села з великим, теплим та надзвичайно щирим серцем. – Бо інакше як? Як не матимемо надії, тоді що – все марно? Нізащо!
