Ось така армійська термінологія нині вдало поєднується з означеннями занять тилу: господинь, які завзято готують страви чи то продукцію тривалого зберігання, зазвичай зворушливо іменують батальйонами, що міцно та вміло тримають свої позиції. Як от – колектив Кривеньківської школи, де день у день ще й як принадно пахне здобою. Там заготовлюється «стратегічний запас» печива для тих, хто боронить Україну від російського агресора.
Те, що склад «батальйону» – тамтешні вчителі, техпрацівники та декілька жіночок з-поза шкільних стін – чисельністю 12 осіб, абсолютно не прагне спочинку, декларує на загал для Чортків.City педагогиня Лариса Боднар. «Коли треба, залюбки виходять всі, не посилаючись на особисту зайнятість чи то власну господарку», – розповідає. Ось і минулої неділі охоче зібрались після Служби Божої в церкві – й одразу ж до роботи.
А далі про те, що якось впродовж трьох днів напекли жіночки понад 200 кілограмів печива. Відтак мусіли трохи призупинитися – аби не залежувалося, краще ж, щоб було свіжіше! Тепер знову випікають – найрізноманітніше: й імбирне, і на амоняку. Крупнішого формату, бо ж для козаків!
– Починалося з того, що ми зійшлися до школи, принесли деякі збірки продуктами з дому та склалися грошима, – деталізує п. Лариса. – А потім почали долучатися всі охочі. Наші колишні учні з-за кордону додали грошей. Місцевий фермер Степан Байдак дав два мішки борошна. Сільський староста Віктор Демкура весь час клопочеться: чи то ящики, духовку привезти-відвезти. Одне слово, нема такого, щоб когось доводилось нам просити, щось необхідне «вибивати», когось в чомусь переконувати. Навпаки, ще й добровільним помічницям вимушені відмовляти, бо вже процес роботи налагодили з розрахунку на наш гурт. Намагаємося бути корисними для України в цей важкий час, – підсумовує сказане. – Адже це – наша посильна допомога для Перемоги!
