Десь навіть сльози на очі накочуються після перегляду відео, як на окупованій Херсонщині механізатори виїхали в поле під синьо-жовтими прапорами. Війна війною, а сіяти треба, інакше залишишся без хліба.
Однак не скрізь сьогодні аграрій має можливість сіяти й орати. На значній частині України її «лани широкополі» стали ареною запеклих бойових дій. Нині там не до сівби. Тож основний тягар із забезпечення продовольством країни лягає на західну й центральну Україну, де нині відносно спокійно. Проте й тут, порівняно з попередніми роками, є певні особливості весняно-польової, чи то пак воєнно-польової кампанії. Які? Ми зазирнули цієї гарячої пори до провідного агропідприємства Чортківщини – ПАП «Дзвін», що у Звинячі.
– Сьогодні кожен аграрій виходить з інтересів продовольчої безпеки держави, оскільки цілком очевидно, що певні регіони України можуть не добрати хліба, – каже директор ПАП «Дзвін», заслужений працівник сільського господарства України Василь Градовий. – Певні зміни внесли і ми у «дзвонівську» сівозміну, віддавши перевагу зерновим і круп’яним культурам. Зокрема при запланованих 100 га посіяли 350 га ярої пшениці, 90 гектарів гречки, коли раніше обходилися на рівні десяти. Підготували під цукрові буряки 700-гектарну площу. Все це – за рахунок технічних культур.
З минулої п’ятниці триває у «Дзвоні» сівба цукрових буряків, сіють у двох відділках – центральному і Ридодубівському. На першому з них ми й застали трудівників.
– Це – сорт «Акація», – пояснює відповідальний за посів буряків у Звиняцькому відділку Степан Шкрибайло. – У попередні роки досить добре себе зарекомендував.
Відповідальний за посів цукрових буряків у Звиняцькому відділку ПАП «Дзвін» Степан Шкрибайло
«Існують певні труднощі з кадрами, тому що триває загальна мобілізація, – мовить далі Василь Степанович. – Загалом по господарству на війну з окупантами мобілізовано десятеро працівників. П’ять одиниць техніки передало на потреби військових агропідприємство – два «КамАЗи», дві багатотонні вантажівки «MAN» і одну «DAF», не кажучи вже про іншу допомогу продовольством і т. ін.
Мушу зазначити, що держава надала аграріям можливість забронювати затребувані нині спеціальності у сільському господарстві, щоб можна було провести весняну польову кампанію. І це розцінюю як позитивний крок з її боку, оскільки без продовольчої безпеки держави війни не виграєш.
Ніколи праця у сільському господарстві не було легкою, а цьогорічної весни – й поготів. Судіть самі: вартість селітри порівняно з минулим роком зросла втричі – з восьми до двадцяти семи тисяч гривень за тонну, дизпалива – наполовину. Тобто при минулорічних цінах цукор виходить десь на рівні собівартості. Попри те, розуміємо, що цукор, хоч і «золотий», державі буде вкрай потрібен.
Що ще можу додати? Пройдено уже половину весняно-польової кампанії. Озимина вийшла із зимівлі в доброму стані, все підживлено, закрито вологу, проведено першу культивацію тощо. Поля готові для подальшої сівби пізніх культур. Агротехнічні строки цьогоріч склалися оптимальні, погода дає можливість вчасно вести весняно-польові роботи. Лиш би не було війни...».
