«Меч може зламатися, та не зігнутися». Такі слова нашої легендарної краяни – світлої пам’яті зв’язкової УПА Марії Штепи (псевдо «Тополя») мовить в частині 16 циклу «Гартовані» – «Незламність духу Білобожниці», нещодавно відзнятого Тернопільською кінокомісією, добре знана на теренах Чортківщини постать – громадська діячка, депутатка Білобожницької сільської ради, засновниця ПП «Агро-Спектр» Марія Горбаль. «Отак зараз і Україна наша – всі за одне, за перемогу!» – додає без особливого на те пафосу, проте дуже проникливого, просто та щемливо.
«Гартовані», частина 16. Незламність духу Білобожниці
«У Білобожницькій громаді заради спільної перемоги пліч-о-пліч трудяться працівники місцевої ОТГ, аграрії, приватні підприємці, освітяни і небайдужі мешканці. Саме небайдужі мешканці – найактивніші волонтери». Таке лаконічне означення – мов запросини до перегляду сюжету в YouTube.
«Бажання допомогти присутнє в кожного з наших жителів – починаючи від чоловіків і закінчуючи дітьми. Ми разом з усією Україною», – то вже слова в кадрі діловода Буданівського старостинського округу Галини Серветник. Майже шестихвилинний відеоролик «Буданівські волонтери» (ч. 15 циклу «Гартовані») означений анонсом: «Оминути Буданів ми не могли. «Тернопільська кінокомісія» тут розпочала зйомки документальної стрічки про уродженця села Сому Моргенштерна. Тут витає дух знаменитого Лі Страсберга. Але сьогодні поки що не до кінематографа. За сприяння Марії Горбаль та Віктора Шепети ми зафіксували для історії кілька свідчень буданівського волонтерства».
«Гартовані», частина 15. Буданівські волонтери
А в третій частині «Гартованих», також відзнятій у Білобожницькій громаді, з інтригуючою назвою «Палашівка може стати столицею», тамтешній староста Нестор Слободян на камеру складає щиру вдячність селянам, що скинулися коштами і закупили поросята для виробництва тушонки нашим захисникам. В унісон звучить і анонс до цього сюжету: «Невеличке село Палашівка Білобожницької громади має шанси стати столицею української тушонки. А чому б і ні? У цьому світі нема нічого неможливого. А щодо вміння самоорганізуватися, то Палашівка, як і вся Україна, – згуртована та оптимістична».
«Гартовані», частина 17. Палашівка може стати столицею
Узагалі-то творчою групою проєкту відзнято аж чотири ролики на теренах Чортківщини – окрім перелічених, ще й про голову Гримайлівської громади Миколу Сідляра. Таку інформацію видає «на-гора» в часі ексклюзивної бесіди з кореспондентом «Голосу народу» керівник проєкту, голова ГО «Тернопільська кінокомісія» Володимир Ханас. Він відомий нашим читачам загалом та глядачам Білобожницької громади зокрема як продюсер кінострічки «Марія» з присвятою вже згаданій в цій публікації легендарній Марії Штепі з серії документально-ігрового циклу «Жива УПА», допрем’єрний показ якої відбувся наприкінці листопада минулого року в с. Мазурівка.
Розповідає: «Цикл «Гартовані» планувався зніматися у квітні цього року. Йшла планова підготовча робота. Але новий виток війни вніс свої корективи. Ми вирішили, що люди, котрі волонтерять по всій країні, заслуговують на те, щоб їх зафільмувати. Це реальні документальні свідчення нашого часу. Це історії про реальних героїв, хоча про них говорять мало. Без їхнього жертовного внеску неможлива перемога, котра кується спільними зусиллями фронту і тилу. До речі, цикл знімається теж волонтерськими ресурсами: всі члени знімальної групи, окрім зйомок, є водночас вантажниками, логістами, фінансистами, консультантами. Власне, вміння організувати кінематографічний процес дозволяє бути багатофункціональними. Як і личить справжнім волонтерам – героям наших стрічок. Знімали сюжети в Буданові, Білобожниці та Мазурівці – там, де ми колись знімали і презентували інші фільми. Щодо Палашівки, то ми не могли не завітати туди. Бо взнали, що готується до запуску автоклав. Документальні зйомки ціняться реалізмом. Подяка всім героям та героїням зйомок. Окремо хочу подякувати Марії Горбаль та Віктору Шепеті за допомогу в організації. Звичайно, що ми готові до виїзду в інші громади. Насправді про таких людей варто знімати і писати».
Тему продовжує й Віктор Шепета – голова Білобожницької сільської ради, що лучить навколо себе одну з найбільших на теренах Тернопільщини поміж сільських територіальну громаду – адже вона об’єднує 18 сіл. Розповідає: «Де в нас на той час був живий процес, туди ми знімальну групу й спровадили. Взагалі кожен день щось робиться, а на той момент попало в тих селах».
Стрічка новин у «фейсбуківській» групі Білобожницької громади за щораз щедро рясніє повідомленнями про надходження гуманітарки власне до центрального села то з Джурина, то з Ридодубів, то зі Звиняча, то з Базара. І ще, і ще – одне слово, лише за тим переліком можна вивчати географію ТГ. «Ми фактично вибудували таку систему через старостинські округи, що волонтерку збирають на місцях, привозять все сюди або ж відвантажують напряму, – розповідає про координацію зусиль очільник громади. – Допомога їде на передову, в тилові частини, де служать наші земляки. Попередньо розкидаємо на всіх, в чому на той час є потреба – продуктах чи предметах необхідності. І тоді через школи, дитячі садочки, через місцевих жителів потреби реалізуємо. Білобожницька громада, як і всі українці, крок за кроком робить свій внесок в перемогу».
А втім, чи не найбільш красномовна – все ж статистика. Ось така.
На сьогодні з Білобожницької громади відправлено: майже 13 тисяч банок тушонки та 7 тисяч – інших закруток, 245 банок компотів; майже 14 тонн картоплі та понад 5 тонн овочів, більше як два центнери яблук; 862 ящики печива, булочок, медівників, п’ять ящиків цукерок; майже 500 відер вареників, три центнери сала та п’ять – круп, 850 кілограмів макаронних виробів, 1520 кг борошна та 1600 – цукру, 17 ящиків кави і чаю. Для виготовлення домашніх м’ясних тушонок, паштетів місцевими аграріями (ПАП «Дзвін» (Василь Градовий), ПП «Агро-Спектр» (Марія Горбаль), ПСП «Захід-Агро» (Михайло Зарівний), Всеукраїнська Аграрна Рада (Алла Стечишин), підприємцями та жителями громади (Ігор Семак, Володимир Кістяник, Микола Пукалець, Олександр Петрашик, Степан Ласківський, Борис Якипчук, Степан Дросишин, о. Ігор Ракочий) надано 68 свиней.
Мабуть, це – той фундамент, що міцно тримає нас купи в такі складні моменти, в час викликів долі, що потребують консолідації та єдності нації.
