1 січня, перед полуднем. Після безсонної новорічної ночі місто ще не прокинулося: зачинені крамниці, майже-майже не помітно людей на вулицях, як і звиклого безкінечного потоку машин.
Кілька сотень чортківчан зібралось біля погруддя Провіднику ОУН, Герою України Степану Бандері. Погожа сонячна днина видалася у ювілейний день народження однієї з найвидатніших постатей української історії.
Прийшли не лише чиновники, а й багато представників різних патріотичних політичних сил, громадських організацій, містян.
Факт до недавнього часу не надто відомий: улітку і восени 1919 р. в час відступу Галицької армії десятирічний Степанко разом з матір`ю, рідними братами і сестрами мешкав у своєї рідної тітки в Ягільниці – дружини о. Володимира Антоновича, котрий певний час (1912-1927 рр.) служив тут душпастирем.
Ще й досі збереглася будівля проборства, де жив священик з сім`єю. Тут свого часу, до 100-річчя з дня народження (2009 р.) був відкритий музей Бандери, який зараз фактично існує лише на папері.
Ведучі заходу, організованого міськрадою, пройшлися основними віхами біографії Героя, діти мовили вірші, представники влади поклали до підніжжя монумента кошик з квітами. «Ще не вмерла України» на завершення заходу урочисто-піднесено виконував не тільки церковний хор, а й всі присутні, тримаючи правицю на серці.
