Ну ось і казці кінець... Дописано останню сторінку в «Біблії Чорткова», як уже звикли називати тритомну трилогію історії нашого міста – фундаментальну працю авторства журналіста, редактора і педагога Петра Федоришина. Тож учора, у свято Верховних Апостолів Петра і Павла, в міському парку культури і відпочинку ім. І.Франка відбулася презентація довгоочікуваної третьої й водночас останньої її частини – «У круговерті часу». Сторінками історії Чорткова (1918 – 1991 рр.).
Під звучання легкої класичної музики до гостей заходу зі сторінок книги «зійшли» знакові постаті нашого міста – Катерина Рубчакова і Михайло Коссак, Людвіг Носс й Карл-Еміль Францоз, стрілець часів Чортківської офензиви, перенісши чисельних гостей презентації, які не могли вміститися під великим наметом, на століття назад.
Загалом спілкування автора з чортків`янами відбувалося у доволі незвичному форматі. Передусім Петро Федоришин відповідав на запитання, які йому випадали з «Колеса Фортуни» за певною тематикою. І таким чином дізнавалися цікаві факти з історії міста чи щодо написання книги, як-от: який з цінних архівних документів автору так і не вдалося розшукати (щоденники Чортківського магістрату, які, як свідчать джерела, десь загубилися в часі); на пошук якого матеріалу пішло найбільше часу (біографія, життя і діяльність Людвіга Носса та Гієроніма Садовського, котрі є найбільш знаковими постатями у 500-літній історії Чорткова).
А згодом і самі гості мали можливість перевірити власні знання з історії міста, взявши участь в онлайн вікторині Kahoot. Поборотися було за що – презентоване видання у подарунок з авторським автографом!
Про саму книгу Петро Федоришин говорив небагато. Та й хіба можна бодай стисло переповісти все те, що заледве вмістилося у 1150 сторінок?
Як зазначає автор у передмові, третя книга історії міста є не тільки найбільш трагічною за подіями в житті Чорткова, а й найбільш звитяжною у боротьбі за становлення української Незалежності.
У ній використано велику кількість копій архівних україномовних документів, ілюстрацій, що самі собою несуть змістовний характер, слугують окремим інформаційним джерелом.
Як і дві попередніх, структурована і складається з краєзнавчих нарисів, що присвячені певній темі, вибудуваних в основному у хронологічній послідовності. Містить багато спогадів, іноді кумедних. Зі слів П.Федоришина, такі життєві епізоди оживляють документи і вносять певний публіцистичний елемент в книгу.
Особливістю даного видання є те, що книга є водночас і колективною працею багатьох людей. У ній використані уже наявні дослідження окремих тем, спогади очевидців подій, їхні світлини та сімейні архівні документи.
Зі свого боку хочеться додати, що значною мірою у наповненні третього тому послугував архів редакційних підшивок районки за 1945-1991 роки, які автор скрупульозно опрацював. Завдяки цьому читачі матимуть змогу дізнатися, коли у Чорткові з`явився перший телевізор, став продаватись туалетний папір і т. ін. – речі, які сьогоднішньому поколінню здаватимуться дивними. Однак все це – наша історія.
Редакції «Голосу народу»/Чортків.City особливо приємно те, що автор, будучи фаховим журналістом, один з тринадцяти розділів книги (аж сто сторінок!) присвятив чортківській пресі, левову частку якого складає історія нашої районки. Завдяки Петру Степановичу ми нарешті дізналися ім`я першого її редактора, як і дату виходу у світ першого номера. Тепер можемо бути певні: навіть за найгірших часів для періодики назавжди увійдемо в історію Чорткова.
«Ще працюючи над першим томом трилогії, вирішив створити окрему книгу для себе, куди б ввійшли цікаві епізоди з історії Чорткова чи пікантні моменти з життя окремих постатей, які не помістилися до основної збірки, однак заслуговують на те, щоб про них пам`ятали, – каже Петро Степанович. – Ця книга є всього в одному екземплярі й вона буде виставлена на аукціоні в часі відзначення 500-річного ювілею Чорткова. Для того, щоб можна було її зручно читати, зробив спеціальну дерев`яну підставку, де поєдналося дві культури – українська з класичним орнаментом та європейська, що ґрунтується на античності, з Хроносом-годинником, атлантами тощо. І хто її читатиме, матиме змогу зупинити час, не хвилюючись, що старітиме в ці хвилини". Ось такий цікавий задум.
Крім цього, працюючи у львівських архівах, пан Федоришин натрапив на масу документів, що стосуються Чортківської гімназії від початку її створення до 1939 р. Яким же було здивування директорки провідного загальноосвітнього навчального закладу міста Наталії Великоборець, коли він вручив їй п`ять томів (!) історії гімназії в документах.
Кульмінацією дійства стало вручення книги почесним жителям Чорткова і священнослужителям церков громади. Однак навіть по закінченні презентації тим, кому пощастило придбати книгу (вистачило далеко не всім, як, приміром, автору цих рядків), довелося ще добру годину вистояти в черзі , щоб отримати довгоочікуваний автограф і побажання від автора.
