Позаторік одне з провідних на Чортківщині аграрних господарств мало свій ювілей – 20-літній. Тепер «Паросткові» вже 22. Та, за трохи філософським означенням тамтешнього директора Євгена Шкабара, дедалі соліднішаючи й мужніючи, «Паросток» все ж залишається паростком: така вже його сутність – розвиватися.
Власне, коментувати означення ми взялися аж під завісу нашої бесіди, прагнучи додати оптимістичних нюансів. А до того предметно говорили про урожай-2022 – з «гірчинкою». Хоча Євген Михайлович слушно вважає: в нинішній час треба щиро дякувати Богові за те, що завдяки стійкості та мужності наших хлопців-захисників України від російської агресії маємо змогу працювати у звичному ритмі й відносно спокійно збирати хліб.
Початком цьогоріч став обмолот озимого ячменю. А відтак з настанням минулого тижня жнивна техніка вийшла в поле з озимою пшеницею площею 96 гектарів в урочищі За замком – там і дав змогу розгулятися своєму художньому фотобаченню наш колега Максим Огородник. І недарма: виявляється, це місце – справді історичне. На пагорбі в с. Шманьківці колись був дерев'яний замок, звідси й назва вищезгаданої місцевості, – розповідає Є.Шкабар.
Загалом у «Паростку» до збирання 400 га озимої пшениці. А ще – горох, озимий ріпак, ярі культури: ячмінь, пшениця, згодом – цукрові буряки, кукурудза, соя, соняшник. Одне слово, в обробітку мається 1650 гектарів посівних площ. Ні, в цьому господарстві нинішнього року не вдавалися до якихось змін в структурі посіву: витримується сівозміна, передбачена на п’ять років. «Але вже за результатами цих жнив прийматимемо якесь рішення, – розповідає керівник. – Бо ринок стимулює до певних змін, – пояснює, – першочергово стоїть питання логістики. Наприклад, ріпак чи соя при перевезенні з поля, на продаж, до того ж, за нижчої врожайності, ніж зерно пшениці, обходиться в менше затрат. А ціна – вища. Тому якесь коригування, напевно, тепер вноситиме кожен».
Початок збору врожаю-2022 трохи змістився в часі, та це, вважає господар, не настільки суттєво. Адже жнива в умовах війни висунули на порядок денний іншу, набагато відчутнішу тривогу. Це насамперед реалізація зібраного збіжжя. Водночас бракує складів на зберігання: адже «Паросток» має десь до 50 відсотків нереалізованого минулорічного врожаю, а тут вже наспіло надходження нового. Відтак – паритет цін: немає зараз відповідності між цінами на продукцію та на добрива, солярку. «Логістика «з’їла» дуже велику частку ціни на зерно, – деталізує аграрій. – Вивезення автомобільним транспортом за кордон обходиться дуже дорого. І це лягає на собівартість продукції. У підсумку ціна зараз фактично нижча за рівень собівартості: чи тонни пшениці, чи тонни ячменю. Постає питання, що працюватимемо в збиток собі. Прогнозовано: якщо не поліпшиться цінова ситуація, це стане трагедією. Тому що відновити виробництво в майбутньому не кожен зможе».
Та, попри все, директор агропідприємства впевнений як в оптимальних строках проведення жнив, так і в непоганій врожайності. Хоча стверджує, що за попередніми результатами вона очікується нижчою, як торік. Це засвідчив і озимий ячмінь, і ось тепер – озима пшениця. «У нас тут свій вплив зробила засуха – майже два місяці без дощу, – пояснює. – Показники матимемо нижчі, хоча й дотримувались всіх заходів з технології».
– До кінця першої декади серпня мали б закінчити зі жнивом, – ділиться передбаченням. – Зрозуміло, за сприятливої погоди. Бо техніки достатньо – маємо чотири комбайни на ті площі.
Отут, За замком, працювало три комбайни – два John Deere та Case, всі американського виробництва. Вже після нашої розмови до того «гурту» мав додатися ще один зерновий комбайн John Deerе, придбаний та проплачений ще до настання активної фази війни росії в Україні.
«Минулого року ціни дозволяли підприємству оновлювати технічний парк», – коментує Євген Михайлович. Через те в «Паростку» й придбали й один з наявних тепер комбайнів, і трактори Challenger (також виробництва США), і потужні вантажівки-зерновози – одне слово, багато техніки. «А цього року всі свої плани поки що ми призупинили», – констатує керівник.
Жнива ж, нехай навіть з «гірчинкою», як нинішні, – то всього лиш кампанія в сув’язі подій сільськогосподарського року: безперервного, вічно пульсуючого як сама земля та хліборобський рід на ній. Вдивімося у світлини: хіба не оптимізмом «дихають» вони? А симфонію жнивного лану творили на той час комбайнери Михайло Ненчин, Юрій Бардецький, Михайло Стодола, водії – Руслан Данчишин, Володимир Канон, Юрій Іваницький, Михайло Нікорович.
