Його полудень розчахнув навпіл найщедротніший літній місяць – серпень. І як тут, скажіть, не упізнати, не визнати, що власне цієї пори Господь зазвичай дарує світові таких багатих душею людей? Своїм творчим полуднем Олекса Терен нарік нинішнє 65-ліття.
Фото: зі Facebook-сторінки Оlek Buj
Поміж читачів Чортківської районної газети «Голос народу» цей чоловік, що так вміло, так доладно і головне – колоритно володіє словом, має багато прихильників. Його вірші патріотичного звучання, що ллються десь з самісіньких глибин душі, а також справжні народні перли – усмішки, гуморески з місцевими сюжетами, тутешньою говіркою, частенько друкуються на газетних шпальтах. І особливо – на «чтивній» сторінці, яку так полюбляють і селяни, й містяни.
Фото: зі Facebook-сторінки Оlek Buj
Не знали досі, який Олекса Терен, справді народний поет? Ось він, на світлині, дивіться! Якраз напередодні життєвого полудня: роздає автографи шанувальникам свого слова, що зібралися, було, в «Лемківській хижі» готельно-ресторанного комплексу «Затишок» у Борщеві. Хто вони? Поціновувачі поетичного слова, лемки, меценати, переселенці.
Фото: зі Facebook-сторінки Оlek Buj
Так-так, мешкає поет в Борщеві, хоча родом з Улашківців. Зрештою, свій життєпис він колоритно виклав у пропонованому нині вірші.
35 до 100
Шо, Олеже, свєткувати?
То тако траба сказати:
– Слава Богу, що живий,
Дуй в дві дєрки і не ний.
Коли ти ще тєгнеш ноги
(без чужої допомоги),
Щось там їж (хоч траба ніж),
Би єдзенє перемнєти,
Де зубів в сі роки взєти?
Пам'єти ще троха маю,
Щось забуду, то вертаю
На то місце, би згадати.
Лазиш так з хати до хати,
Як та пітьма, боронь, Боже,
То вже ніц не допоможе.
Нема вже тих дриґів, брате,
Ше тако можеш гуляти,
Але вже не підбіжиш,
Тилько грудєма свистиш,
Як прискоритисє тра,
Вивертає всьо з нутра.
В вочех стов якийсь туман:
Ту шось є чи то обман?
Пришчуришсє, як китаєц,
І дивишсє на окраєц
Байди хліба, що там є,
Отаке життє моє.
Але шкодувати гріх:
За плечима цалий міх
Всього того, що було.
Кроки перші і село,
Серет, Стінка і Левада,
Хліб з котлєтов, мармуляда,
Школа, войско, інститут…
Як згадаю, та то цуд!
Що сє хлопом пережило,
Де й куда мене носило.
Як вивчивсє, одруживсє,
То стаж трудовий почєвсє,
Відробив його, як траба,
Нє, мене не душит жаба,
Маю то, що заробив,
Най би й се якось спожив.
Так шо дєкую ти, брате,
Нема шо ту свєткувати,
Бо то є просто життє
Й в нім багато терміттє...
Загалом писати вірші почав ще студентом Львівської політехніки – 1975 року. Пригадує: якраз на лекції з фізики. Отак фізика й лірика і крокують обіруч з ним всеньке життя. На тепер видав три поетичні збірки (першу 2017-го року): «Терни», «Думки на папері», «Думки вголос». Гроші від реалізації останньої будуть передані на потреби ЗСУ: отому-то полудень автора й означений благодійним.
Фото: зі Facebook-сторінки Оlek Buj
А вже минулої неділі під патронатом поета Олекси Терена в Борщеві пройшли поетичні читання для творчої молоді, що має хист до написання віршів (ідея також його).
Фото: зі Facebook-сторінки Оlek Buj
Наш земляк всеціло переконаний: треба поспішати жити й творити, якщо Всевишній зародив таку іскру в душі. Стверджує: «Бо такого дня, повірте, вже більше не буде!». То є життєва правда…
