Казав колись мій покійний батько, що здавна на наших теренах бараболі копали «між Матками», тобто в період від 28 серпня до 21 вересня (Успенням та Різдвом Пресвятої Богородиці або Матки Боски – з польської). Тепер же, водночас з глобальним потеплінням, бульби, влучно та вдячно іменовані в народі другим хлібом, перебираються з поля до селянських комор і пивниць часом значно раніше. Тобто іноді сезон розпочинається й посередині серпня. Та, як би там не було, подекуди він ще триває.
«Ніц нема, но бараболі…». Так доладно означила сучасний момент чортків’янка Галина Сенчук, що родом зі с. Білий Потік. Зауважила: «А яка зараз найбільш обговорювана тема чи не у всіх українських селах?». І прокоментувала віршованими рядками: «Діти їдуть (бо ж студенти) двісті «з лишнім» кілометрів... Що? Далеко? То пусте! Бараболя – то святе! Старі відра, мішки зносим, в Боженьки погоди просим. Про здоров'я ніц не кажем, викопаєм – потім ляжем. На обід печемо м'ясо, купили два блоки квасу, перець тушим, помідори... То усе – «на бараболі». Суші, піца, равіолі, стейки чи «цвітна броколі», фреш чи навіть рибні роли не замінять бараболю!».
«От така картоплинка в мене вродила, довжиною 24 см, а вагу самі бачите. Та це тільки одна така», – і потішилась, і зажурилась мешканка с. Кривеньке Марія Пожарнюк. Справді велетенська!
Довголітній фотокореспондент «Голосу народу» та знаний фотохудожник Орест Лижечка підгледів якусь явно повзучу «тваринку»: навіть з виразними очима та ще й у короні! То трапилося на городі його сестри в чортківському передмісті Бердо, а знайшла такий екземпляр її внучка Марта Дражньовська.
А ось кудись «поспішає», силуючись втриматися на капоті авто, теж невідомого виду живність. То – трофей з городу Лесі Юзви у с. Кривеньке.
А ви часом не застерегли й у себе щось схоже? Тоді не зволікайте, аби поділитися на загал, надсилайте, подавайте фото до редакції! Бо ж земля наша ще й яка фантазерка, багатенька в неї уява. Лиш би нива родила добірно під мирним небом.
