Об 11-й годині розпочався похорон загиблого на Харківщині 29-річного Махневича Назарія, а за кілька годин, коли тіло воїна віддали землі, поруч із ним на Алеї Героїв міського кладовища поховали старшого на 20 літ старшого Росчіса Ігоря.
Учора так само з різницею у дві години зустрічали чортків`яни навколішки зі сльозами на очах обидвох земляків. Хоч і загинули вони у різний час і в різному місці, та доля розпорядилася так, що схоронили їх майже одночасно.
Фото: колаж Чортківської міської ради
Назарій Махневич, за плечима котрого була не одна ротація в зону проведення АТО/ОСС, відбув добровольцем на фронт ще у перші дні широкомасштабного вторгнення. Загинув 5 травня у Дергачівському районі на Харківщині. Довший час про хлопця нічого не було відомо. Лише через суд вдалося визнати офіційно загиблим молодого воїна завдяки свідченням побратимів, на очах котрих сталася трагедія. А тіло - забрати додому лише у ці дні, коли Харківщину вдалося звільнити від окупантів.
Назарій Махневич
Сьогодні з ним прощалися рідні і близькі у дворі будинку по вулиці Князя Володимира Великого, 14. Відспівували у церкві Покрови Пресвятої Богородиці, до котрої труну з тілом Назарія несли на плечах військовослужбовці від каплички Люрдській Матері Божої. Уздовж дороги, стоячи на колінах й із запаленими лампадками, стрічали Героя учні шостої міської школи. Це був для них найцінніший в житті урок патріотизму, як згодом мовить у храмі один із священників. І додалася на Алеї Героїв міського кладовища ще одна свіжа могила з жовто-блакитним стягом...
49-річний Ігор Росчіс був призваний до лав Збройних сил за мобілізацією Чортківським РТЦК та СП 8 квітня цього року. Служив навідником десантно-штурмової роти військової частини А 1910. Загинув Герой 20 вересня під час артилерійського обстрілу поблизу села Яцьківка Краматорського району Донецької області, отримавши поранення, несумісні з життям. У воїна залишилась матір, дружина та доросла донька...
Фото: колаж "20 хвилин"
Будучи сином кадрового військового, обрав мирну професію водія. Мешкав по вулиці Хичія, що поруч із другою міською школою, де й почався чин похорону.
Після прощання на рідному обійсті траурна процесія рушила центральною площею міста до храму Верховних Апостлів Петра і Павла, де владика Бучацький УГКЦ Димитрій Григорак у супроводі священників різних конфесій відслужив заупокійну Службу Божу.
Схоронили Героя так само на Алеї Героїв, на якій тріпотить на вітру уже дев`ять синьо-жовтих знамен. Такою непомірно дорогою ціною дається нам наша Перемога...
Вічна пам`ять Героям України, що віддали свої молоді життя за її волю!
