Про те, що вирощувати цукрові буряки – справа не вдячна, відомо давно. Тому й рідко хто нині з аграріїв ними займається. У значних масштабах – у Чортківському районі (в колишніх його межах) хіба що Василь Градовий, директор приватного агропромислового підприємства «Дзвін». «І то, якщо раніше, – каже Василь Степанович, до якого ми навідалися минулого тижня в часі сезону копання солодких коренів, – сіяли близько півтори тисячі гектарів, то тепер – 700, а до збирання і того менше».
– Якщо торік тонна цукру коштувала 25 тисяч гривень при курсі долара 27 грн (тобто майже тисячу доларів), то нині – 30 тисяч грн/т, але й долар по 36 грн, – продовжує. – Тобто на 20 відсотків його ціна впала. Ціни на пшеницю, ріпак, соняшник, сою, у порівнянні з січнем-лютим цього року, теж знизилися на 30 відсотків, а на кукурудзу – на цілих 50%. А на ресурси значно виросли: міндобрива були по 18 тис. грн/т, нині – 45 тис. грн/т; тонна дизпалива коштувала 25 тис. грн, зараз ціна сягає позначки 48 тис. грн.
Директор приватного агропромислового підприємства Дзвін Василь Градовий з працівниками господарства
Зізнаюся чесно, автора цих рядків давно дивує, як дають собі раду аграрії, бо щороку тільки й чути: зросли ціни на міндобрива, засоби захисту рослин, дизпаливо тощо. Ще не було такого, аби навпаки.
«А так і виживаємо! – розводить руками досвідчений керівник. – З 700 га посіяних цукрових буряків двісті довелося пересіяти, причому в основному соєю, бо буряки було вже запізно. (Всього до збирання у «Дзвоні» натепер – 550 га буряків. – Авт.). Цьогоріч погода дала посіяти рано, однак температура не зростала, а пішла донизу: 25 квітня «вдарило» 8 градусів морозу і частина посівів, що були рано посіяні, загинула. Тому цей буряк вийде для нас «золотий». Заробити не заробимо, тут хоч би на нуль вийти.
Дивлячись на свіжовикопані кагати буряків розміром в людську голову, темно-зелений лан ще не викопаних цукристих, і не скажеш, що вони були сильно вражені заморозком.
«Цьогоріч ми дещо змінили стратегію, – продовжує Василь Степанович. – Раніше ми починали сезон копання близько 10 вересня, цукристість була в межах 15,5. Але за місяць часу, якщо буряки не вражені хворобами, вони ще значно підростуть. Гадаю, з цієї площі буде 740 ц/га буряків, не менше. Наразі не знаємо, яка цукристість, бо копаємо лишень другий день. Але відповідально можу заявити, що наші площі сьогодні на рівні європейських країн. Причому найбільш розвинених, бо і Європа є різною».
«Що ще можна додати? Сезон розпочали. За графіком мали б доставляти на цукрозавод з 15 жовтня, але почали копання раніше, бо далі все має йти чітко за планом. Маємо два комбайни – Vervaet (ним кермує досвідчений комбайнер Богдан Нісевич) і Holmer (за кермом якого сьогодні Петро Фандзига), два навантажувачі – один тримаємо про запас. У бурякозбиральної техніки різна система копання. Перший з вище перелічених комбайн справляється навіть у дощ, але якщо твердо, то Holmer краще себе зарекомендував. Зараз ґрунт доволі м`який, тому в роботі обидва. За добу копають 30-35 га».
Наостанок цікавимось у Василя Степановича, як взагалі склався цьогорічний «воєнний» рік для аграріїв Чортківщини. Адже хоч ми й далеко від фронту, мабуть, немає такої галузі, навіть, здавалося б, такої мирної, як сільськогосподарська, на якій би не позначилась війна.
«Якби не холодна морозяна весна, то рік вийшов цілком задовільним, – повідав керівник господарства. – Врожайність ранніх зернових була дещо нижчою, ніж торік, адже у травні-червні дощів практично не було. Натомість ріпак і соняшник вродили добре. Вересневі дощі були надзвичайно сприятливими на буряки. Якщо дасть Бог погоди, до 1-го листопада мали б впоратися. Зараз саме «золотий» час для збирання цукристих. Буряк чистий, фізична забрудненість мінімальна».
– На перспективу, – зізнався Василь Градовий, – робитимемо наголос на кукурудзу, побудувавши свій надпотужний елеватор. Але про це вже буде інша історія…
