– Це досить громіздка, творча робота, що вимагає багато енергії, – акцентує мисткиня. – Адже написати образ не так-то просто. Перед тим, як сісти за роботу, треба неодмінно піти до сповіді та до причастя. Щоб на душі було чисто і спокійно.
Розповідає, що все починалося доволі цікаво. Свою першу роботу вона розмістила в соціальних мережах – у групі «Художники України і світу». І її відразу ж замовив співак з Полтавщини, з Гадяча, Олександр Олефіренко, який колекціонує вишиті рушники свого краю (має півтораста взірців). Аби прикрасити світлицю з рушниками, йому достоту припасувала ікона авторства Ольги Кавун. Співак попросив підпис авторки роботи, що й був виготовлений її вчителем. І придбав. А ще напророчив їй велике майбутнє.
– З цього все й почалося, – наголошує п. Оля. – То була моя перша реалізована робота. І це стало ще й якою значною мотивацією. А потім… Наразі створене мною є й за кордоном – переважно в США, поки що в кількох людей, а також по всій Україні. Одна з ікон – у церкві Андрія Первозванного у Дніпрі.
Художниця з ближнього від Чорткова містечка Копичинці Ольга Кавун вважає себе початківцем. Хоча принагідно наголошує, що власні творіння продає давно. Тож на виставку «З Україною в серці», ініційовану ГО «Країна нашої мрії» і влаштовану тиждень тому в тандемі з Центром культурних послуг м. Чортків ім. К.Рубчакової, де й відбувалася імпреза, привезла лише десяток робіт – все, що наразі є в неї вдома.
Через вже згадану групу в соціальних мережах познайомилась з викладачкою іконопису з центральних регіонів України Вікторією Вітковською, яка запропонувала п. Олі в режимі он-лайн навчати її азам іконопису. «Вона прагнула, щоб я ретельно відшліфувала всі ті лінії, що використовуються в іконописі, щоб набила руку, – розповідає художниця. – Налаштовувала мене, щоб писати невеличкі подарункові ікони – адже мініатюрні роботи потребують особливої скрупульозності. І паралельно консультувала щодо виконання авторської роботи. Бо я ж детально підбирала і колір хустки, і вишивку, і риси обличчя Богородиці. Частково свого добилася: передала те, що хотіла, хоча ще не так досконало. Спілкуємося й досі. Але почалася війна, тобто її нова фаза, і мені вже було не до навчання».
До процесу творчості художниця залучала й свого чоловіка – ще до війни, коли він був вдома. Бо глава їхнього сімейства – будівельник за фахом, тож розуміється в кресленнях. І вміє вичислити з математичною точністю всі нюанси, щоб, до прикладу, перенести образ Богородиці з малого формату на більший. Хоча, звісно, іконопис – то зовсім не технічна праця. «Щоби люди черпали з ікони глибину і сакральність, треба туди її вкласти», – резюмує авторка.
І в іконах, і в картинах художниці здебільшого переважає вишивка. Пояснює: щоб підкреслити, що то є наша українська культура, наша мова, і щоби світ це бачив. Зізнається, що одна з недавніх її робіт – «Зустріч», де передано власні емоції матері, що переживає за свого сина – захисника України, а також дівчини, що чекає на нього. Адже старший син п. Ольги – 23-річний Володимир, як і його батько Олег, нині боронять суверенітет нашої державі на передових рубежах. «У мого сина є дівчина, і він має намір освідчитись їй», – розповідає мати. Володимир служить в ЗСУ вже четвертий рік. Тобто для нього, вихованця Національної скаутської організації України Пласт (свого часу і п. Оля була виховницею в Пласті), російсько-українська війна не почалась, як помилково вважає чимало з нас, 24 лютого, а задовго до цього. Як і для батька, що поїхав у зону АТО ще 2014-го (син мав на ту пору 16 років). «Старший син – то моя гордість, – пишається мисткиня. – Він отримав медаль «За взірцевість у військовій службі» (почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу – Авт.). Не кожному дають таку нагороду».
Тепер Володимир в он-лайн-форматі проходить курси з освоєння дрону (безпілотника) – його вчить батьків побратим. А мати-художниця методом реалізації власних робіт збирає кошти на дрон – таку мету переслідувала й згадана виставка-продаж творів Ольги Кавун у Чорткові. «Ми вже назбирали близько $ 900, 250 євро та 8700 гривень», – зазначає вона.
А що ж виставлена на продаж в форматі виставки ікона «Українська Богородиця» – яка її доля?
– Поки що продається, – інформує О.Кавун. – Я вже зробила пост в Інтернеті і поширила поміж волонтерської спільноти. Спочатку з’явилась особа, бажаючи придбати цю роботу. А потім надіслала кошти сумою три тисячі гривень на потреби ЗСУ через особу мого сина – разом з Господнім благословенням. «Нехай ця робота продається, – зазначила та віруюча жінка, – а я, мовляв, згодом замовлю ідентичну, вже після війни». Поки що стартова ціна «Української Богородиці» 10 тис. грн. Упевнена, що її заберуть.
Пані Ольга – матір аж трьох дітей. Донечці Юлі наразі 16 років і вона також захоплюється малюванням. Закінчила школу мистецтв і тепер продовжує займатися в будинку школяра, ходить на майстер-класи, творить картину за картиною. За означенням матері, навіть краще за неї і що то – родинна генетика: від дідуся, тобто Ольжиного батька. Бо знай перелічує та й перелічує представниць родини, що дружать з пензлем. А найменшому синочкові, Сашкові, наразі сім. На його народження, каже, чекала, коли чоловік пішов служити в АТО. Тож патріотичні корені закладені міцно – не варто й сумніватися.
«Дякую Богу за можливість отримання духовно-мистецької насолоди в час зустрічі з мисткинею п. Олею Кавун», – написав у своєму Facebook модератор імпрези, протосинкел Бучацької єпархії УГКЦ отець Володимир Заболотний.
А координаторка ГО «Країна нашої мрії», в минулому однокурсниця п. Ольги по спільному навчанню в Чортківському гуманітарно-педагогічному фаховому коледжі ім. О.Барвінського Тетяна Яблонь емоційно поділилася враженнями від презентації, учасники якої не лише вдивлялися в картини, а й пізнавали художницю та роздумували про силу пензля, силу слова, силу єднання у добрих справах для нашої спільної перемоги.
