Мабуть, ось такі рукотворні маленькі солодкі дива відразу впізнає чимало мешканців Чортківщини. То – іменні (сказати б – навіть сувенірні) пряники з брендом «Голосу народу». Пригадали? Їх залюбки дісталися ті, хто цьогорічного 13 січня прийшов, було, на традиційний розіграш призів поміж річних передплатників Чортківської районної газети. Навіть якщо комусь пані Фортуна тоді не всміхнулась, чудо-пряники неодмінно отримали всі.
Фото: з архіву «Голосу народу»
А ось означення «Чудо-пряник» – то бренд майстрині пряничних справ чортків’янки Світлани Гулеватої, про чию творчість нині й говоримо. Бо вже зовсім близько День святого Миколая – одного з найулюбленіших поміж дітвори. Та й дорослих теж – що там гріха таїти. Для декого він вже й поминув 6 грудня – хто святкує за григоріанським календарем.
Фото: зі Facebook-сторінки Світлани Гулеватої
Ех, традиції, традиції… Ну хіба ж можна в такий час обійтися без пряників-«миколайчиків»? Звісно, що ні. І тому в п. Світлани зазвичай напередодні – низка напружених кропіткою творчою працею днів. Бо ж вона, залишаючись вірною своєму громадянському кредо, чимало пряників презентувала різноманітним спільнотам земляків добродійно. І не тільки «миколайчиків».
Фото: зі Facebook-сторінки Світлани Гулеватої
«Дякую за такі чудові подаруночки, які нам передали волонтери з «Кризово-гуманітарного волонтерського штабу», – написав у своєму Facebook воїн ЗСУ чортків’янин Анатолій Петльований. Не приховував захоплення: – Хлопаки навіть боялися їсти таку красу. Я впевнений, з такими майстринями все буде Україна!».
Фото: зі Facebook-сторінки Світлани Гулеватої
Пані Світлана розповідає, що натепер через волонтерів вже передано на фронт нашим захисникам 200 ось таких обрядових пряників. До слова, про волонтерство. Сама майстриня також волонтерить, належачи до спільноти «БО «Паляниця Чортків». Розповідає: «Завдяки донатам небайдужих людей ми допомагаємо забезпечувати потреби наших військових, а також інколи допомагаємо сім’ям з дітками». Нині ж вона пропонує батькам і дітям писати листи нашим захисникам – щоб долучати їх до пряників. «Листи можуть бути писаними, а можуть бути у вигляді малюнків за допомогою батьків, якщо це менші дітки, – зазначає. – Наші хлопці дуже цінують такі щирі подаруночки, бо вони від щирого серця і з любов’ю!».
Фото: зі Facebook-сторінки Світлани Гулеватої
Її «миколайчики» знають, люблять і спрагло чекають на них, як на життєдайну іскру втіхи, вихованці з особливими потребами БСМ «Карітас», Чортківського центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю «Дорога в життя». Ці пряники, їх пів ста, – просто подаровані, тобто благодійні. Дії Світлани Гулеватої ототожнюються з означенням «таємний Миколай». Тобто добро твориться тихо.
До речі, завдяки контактам в соціальних мережах, без яких ми тепер – ну просто ніяк, стався цікавий своєю гуманістичною повчальністю випадок. Не встигла очільниця спільноти людей з інвалідністю «Світло надії» з Хоросткова п. Ольга Половко попросити майстриню виготовити «миколайчики» і для її побратимів та посестер, як тут же зголосився анонімний спонсор, щоб профінансувати власним коштом ті пряники – кількістю 30 штук. Отак буває поміж нас.
Фото: зі Facebook-сторінки Світлани Гулеватої
В одному з постів на своїй Facebook-сторінці п. Світлана означила справу добродіяння як змогу для кожного з нас вчитися бути людяними, співчутливими, сповненими віри у справжніх ангелів на цій землі. Тоді йшлося про її долучення до відзначення 9-ї річниці «Дому милосердя».
Фото: зі Facebook-сторінки Світлани Гулеватої
Узагалі-то щороку половина зі спечених майстринею «миколайчиків» зазвичай розходиться добродійно. І взагалі, з нагоди чого не творила б свою пряничну продукцію, 30% від свого заробітку віддає на благодійність. Здебільшого – на потреби ЗСУ. «Чомусь так буває, що потім Бог повертає не очікувано – мабуть, як винагороду за добродійство», – зізнається.
Фото: зі Facebook-сторінки Світлани Гулеватої
А ще каже, що робота йде на одному подиху. Через те, що улюблена: «Роблю в своє задоволення». Упродовж 18-ти років Світлана мешкала в Чернівцях, працювала юристом. Потім доля повернула її до Чорткова. І вже сім років вона тут. Народився молодший синочок (йому зараз шість), тож, каже, бавила і хотіла паралельно чимось займатися. Вирішила спробувати пряничну справу. Та перших чотири місяці тих занять оберталися суцільним розчаруванням: затрачені продукти переважно йшли в пакет. Вдалась до навчання на курсах. Три роки тому пряники з присвятою весняному святу жінок нарешті вийшли! Були схвалені тими, хто їх скуштував. Сподобались. Так само – й на Великдень.
Фото: зі Facebook-сторінки Світлани Гулеватої
Отож, за плечима – майже три роки майстерності, позначені наполегливою працею та самовдосконаленням.
Натепер взірці пряничного мистецтва з брендом Чудо-пряник від Світлани Гулеватої вже «накрили» собою мало не всю Європу (Великобританію, Францію, Іспанію, Італію, Польщу, Німеччину, Австрію, Чехію) та «помандрували» за океан – до США і Канади. Принаймні там їх пробували, роздивлялися й насолоджувались. Словом, знають.
Фото: зі Facebook-сторінки Світлани Гулеватої
Недарма вважається, що майстер дістається цілковитого визнання, коли має послідовників. У нашої майстрині вони є. Сумніваєтесь? Ну й даремно. Бо, до прикладу, нещодавно в Чортківському дошкільному навчальному закладі № 7 «Пролісок» відбувалось інтегроване заняття «Пряничне містечко». І був влаштований квест: дошкільнята пройшли непростий шлях до казкового містечка, де в скрині знайшли справжні пряники, які розфарбували для своїх рідних. А ті чудові заготовки пряничних «чоловічків» для дитячої творчості надала власне вона, майстриня Світлана Гулевата.
Фото: зі Facebook-сторінки Світлани Гулеватої
Жінка зізнається: спрагло чекає на той час, коли закінчиться війна. Ох, які на тоді має плани! Найбільш сокровенна мрія – долучитись до співтворчості у майбутній міні-кав’ярні. Нехай так і станеться вже незабаром. І щоб – неодмінно!
