Майже рік пройшов з того часу, коли у Нагірянці ховали загиблого офіцера ЗСУ Москалика Михайла. Він був першою жертвою російсько-української війни з початку широкомасштабного рашистського вторгнення серед мешканців Чортківського району в колишніх його межах. Сьогодні, першого дня лютого, не менш велелюдний похорон відбувся в іншому кінці селища, що в народі здавна іменують Хом`яківкою: односельці та мешканці Нагірянської громади проводжали в останню путь 55-річного солдата Теслюка Павла.
Уродженець села Сосулівка, котрий з часу одруження мешкав з сім`єю у Нагірянці, був призваний до лав ЗСУ Чортківським РТЦК та СП ще у січні 2020 року. З початку відкритої агресії росії служив стрільцем-санітаром гірсько-штурмової роти в/ч А 3892. В одному з боїв під Бахмутом від вибуху міни отримав поранення, яке призвело до смерті Героя 28 січня в одному з військових шпиталів міста Дніпро.
На 12-ту годину з усіх-усюд поспішали нагірянці, щоб віддати останню шану полеглому за волю України односельцю. З жовто-блакитними і червоно-чорними прапорами, що тріпотіли на вітру, прямували дорогою школярі-старшокласники. Для них – нашого майбутнього – це буде надзвичайно цінним уроком патріотизму, який не замінить ніяка школа. Подолавши сотні кілометрів, з великим кошиком живих квітів заходять на подвір`я бойові побратими, дехто з паличкою, з частини, де служив наш краянин, щоб востаннє вклонитися Герою…
Гірко плаче єдиний син загиблого – 27-річний Михайло, котрий недавно створив сім`ю. Тільки півроку тому він втратив матір, яку, прикуту багато літ до ліжка, він дбайливо доглядав з раннього дитинства разом з батьком. Тепер зостався круглим сиротою… Нікого буде запитати батьківської поради… Міцно стискає в руках клунок з грішми – останній заробіток батька: усі кошти, зібрані в часі прощання на Євангеліє, священнослужителі віддали хлопцеві.
З подвір`я загиблого до кладовища – рукою подати, тож похоронна процесія розтягнулася практично від воріт до хом`яківського цвинтаря, де у капличці при вході до нього відспівували Героя.
Під мідні звуки Державного Гімну України та військовий салют тіло опустили в яму. Поховали воїна поруч з дружиною, а жовто-блакитний стяг, яким була вкрита домовина, передали синові.
«Ти не маєш уже ні батька, ні матері, але маєш прапор держави, за яку він загинув. Під яким мають народитися і зростати його нащадки у вільній незалежній Україні», – мовив протосинкел Бучацької єпархії УГКЦ о. Володимир Заболотний, що очолював чин похорону.
Вічна пам'ять мужньому воїну Павлу Теслюку та всім Героям, що полягли у боротьбі за нашу волю!
