Мабуть, багато хто, кому довелося побувати у катедральному храмі Верховних Апостолів Петра і Павла УГКЦ нашого міста, звернув увагу на вражаючий іконопис Святилища, автором якого є львівський художник-іконописець Ігор Кістечок. У насиченій програмі перебування 4 лютого в Чорткові Глави УГКЦ Блаженнійшого Патріарха Святослава значиться й освячення даного іконостасу, що передуватиме Архієрейській літургії.
На сторінці собору у Facebook – Sobor Chortkiv днями з’явився його детальний опис. Гадаємо, це буде цікаво й читачам нашого сайту Чортків.City.
Оскільки, ззовні архітектура Собору нагадує тризуб, головним завданням, окрім Богословської іконографічної частини, за допомогою кольорів, стилістики, орнаментів – втілити проукраїнську тематику. Власне стиль розпису – це відродження сакрального мистецтва, праць тих художників, які на початку ХХ століття намагалися творити щось нове, українське, але були розстріляні чи заслані в табори. Тож у цьому проєкті акцент зроблено на символах, які притаманні саме українцям і відображають наш менталітет.
Фото: Sobor Chortkiv
Верхній ярус – Христос Пантократор (Вседержитель) у сяйві (Мандорлі), як Голова Церкви
Одяг Христа бачимо у двох кольорах: червоний, який в іконографії є кольором Божества, сили Божої природи, і синій – колір земної природи, яку одягнув на себе Христос. Оздоблення одягу містить елементи українського орнаменту. Загалом кольористика насичена теплом, багатством відтінків, поєднанням золота, срібла, металу. У руках Ісус тримає відкрите Євангеліє, на якому дві грецькі літери – Альфа і Омега, як знак того, що Христос – початок і кінець всього.
Другий ярус – Чин моління
Ще з давніх-давен наші пращури для того, щоб показати чин моління, зображали багато фігур, поверненими до центральної фігури Христа, який приймає молитви наших покровителів. У цьому ярусі бачимо дві фігури у повний ріст – Богородицю й Івана Хрестителя. Богородиця є посередницею, «мостом» між Богом і людьми, адже народила, виховала Ісуса, є Його матір’ю, тому найкраще може донести до Нього наші молитви. З іншої сторони – Іван Хреститель, як найбільший святий Старого і Нового завіту, який закликав людей до Бога. У вигляді ангелів зображені люди, завдяки яким Церква, ніби ковчег, рухається вперед. Це наші воїни, патріоти, лікарі, письменники, художники – всі ті, хто віддав своє життя за нашу державу. Вони зображені у цьому чині моління, бо завжди заступаються за нас, своїх нащадків. З іншого боку – всі ті, хто віддав своє життя за Церкву. Всі ці фігури адорують Світлу, яке походить від Христа, так продовжується тематика розпису. Хрест, що є прообразом Воскресіння – перемоги над смертю, оздоблений, ніби у формі Пасхи, писанки.
Нижній ярус – Літургійний
Центральним у кожній Літургії є Святе Причастя, яке традиційно зображають у Вівтарі. Але замість звичного Причастя Апостолів (під час Тайної вечері) бачимо Причастя в Раю, де Апостоли постійно причащаються Любові, Світла, Божества. У подальшому планується у розписах по всьому храмі зобразити шлях Апостолів до Раю: їхні вчинки, діяння, сповідування віри. Для нас, християн, це буде прикладом, який маємо наслідувати.
Обабіч центральної сцени зображено дві ікони – символ служіння – Ісус Христос омиває ноги своїм учням – і так показує нам, що немає нічого величнішого, ніж комусь послужити – це перший сюжет, а другий – молитва на Оливній горі, яка вчить нас довіри до Господа. У нішах, ніби стовпи, вирішили виділити дві фігури – Івана Золотоустого і Василія Великого. Так підкреслюємо наш обряд, вказуємо на те, що ми молимось саме, як українці.
Текст: Наталя Бельзецька
