Тут все сфокусувалося в єдиній точці: шанобливе ставлення авторки до одного з найважливіших християнських свят, яке обходимо якраз сьогодні, – Стрітення Господнього, гама патріотичних почувань в душі, гранично загострених в нинішній час борні України за свій суверенітет, та надзвичайна залюбленість у власну справу, що вже впродовж двох років є сенсом життя.
Тому й зродилося ось таке диво – патріотичні свічки в національних кольорах: жовто-блакитні та червоно-чорні. Майстерно декоровані габардиновими чи жакардовими стрічками з вишивкою або ж букетиками сухоцвітів. Їх авторка – Наталія Вдовин (в дівоцтві Войчишин, це прізвище вона й означує в своєму профілі у мережі Facebook), економіст за фахом, в недалекому минулому – голова Гончарівської сільської ради, що на Монастирищині нині Чортківського району.
В ексклюзивному інтерв’ю спеціально для Чортків.City майстриня пишається їхніми з чоловіком Степаном Вдовиним (майстром-будівельником) творіннями під замовлення іноді справді велетенського розміру й маси – на всяк смак. Бо ж подружжя залюбки пропонує своїй клієнтурі (здебільшого через соціальні мережі), без перебільшення, творчі шедеври в численних варіантах щодо форми (призми, циліндра, кулі, куба, лотоса, троянди), забарвлення (найрізноманітніших відтінків), ароматів (вишні, малини, суниці, полуничного йогурту, кави, шоколаду, яблука, кориці, ванілі, жасмину, бузку, лаванди, тропічних квітів, воску, хвої, амарето, глінтвейну, апельсина, яблучного штруделя, карамелі, лимона, мигдалю, дині, м’яти, кокосу, банана).
Кожна свічка виготовляється вручну, до того ж – з використанням лише гранично очищеного та безпечного для здоров’я харчового парафіну чи натурального бджолиного воску та вощини. Благо подружжя ще й має власну пасіку.
– У кожну свічечку вкладається частинка любові, творчості та оригінальності, – ділиться сокровенним п. Наталія. І додає, що у виготовленні їхніх зразків – жодної уніфікації, тобто все дуже індивідуально, що й зумовлено нормами hand made (ручна робота). – Форми замовляємо в Києві, матеріалів теж багато з Києва та й основна маса покупців, зокрема минулої осені, з настанням смуги вимкнень електроенергії, спостерігалася власне з Києва і Київської області.
Хоча тепер географія поширення витворів свічкового мистецтва (інакше й не скажеш!) охоплює всю Україну: це й Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, не кажучи вже про західний регіон – Львівщина, Івано-Франківщина, Тернопільщина, де стрітенські свічки мають особливу популярність.
Подружжя опановувало ази свічникарства, цього давнього народного ремесла, самотужки – через Інтернет: переглядом майстер-класів, та здебільшого – методом власних проб і помилок. Так і доходили сутності. Зокрема, як підібрати гніт (до слова, неодмінно – бавовняний) стосовно форми, товщини свічки. (Виявляється, свічкою треба вміти користуватися, задля чого виробники й додають у кожний пакуночок при розсилці не лише маленький подарунок, а й свою візитку з відповідними рекомендаціями щодо цих правил.)
– Чоловік любить креативити, вдаючись до спеціальних методів плетіння при виготовленні деяких зразків, – розповідає майстриня-свічникарка. А ще відрадно зазначає, що справа, якою займаються, зовсім не є їхнім основним прибутком: радше неймовірною втіхою для обох. «Іноді,– каже, – переглядаю викладене в Інтернет і сама дивуюся: невже це створене нашими руками? Маємо надзвичайно багато планів, які хочемо реалізувати», – мовить насамкінець по-особливому зворушливо та обнадійливо.
Фото зі Facebook-сторінки Наталії Войчишин
