Переплелися в сьогоденні долі людські українські трагедіями війн – «афганської» та російсько-української… Гіркотою втрат зболена пам’ять… Скільки славних синів своїх втратила Україна!.. І скільки ще, скільки?.. Будь проклята війна!
15 лютого біля меморіалу пам’яті воїнам-«афганцям», що по вулиці Копичинецькій міста Чорткова, відбувся мітинг-реквієм, присвячений дню вшанування пам’яті учасників бойових дій на території інших держав: Афганістан – чиєсь обірване життя, чиясь скалічена доля, біль і смуток старшого й молодого поколінь…
Священнослужителі різних конфесій відправили поминальну панахиду за загиблими воїнами в афганській війні.
«25 грудня 1979 року так званий «обмежений контингент радянських військ» висадився в Афганістані на летовищах Кабула, Баграма і Кандагара. Приводом для вторгнення стало бажання тогочасного керівництва кремля змінити очільника Афганістану, – оповідав ведучий пам’ятного заходу Руслан Кашуба. – Це вторгнення кремль назвав «підтримкою дружнього афганського народу».
Війна в Афганістані тривала більше дев’яти років. Участь наших солдатів у ній замовчувалася комуністичною владою. Та приховати загибелі солдатів строкової служби було просто не можливо. Тіла молодих хлопців привозили у «чорних тюльпанах» – запаяних цинкових трунах. А тих, кому пощастило повернутися додому живим з афганського пекла, змушували підписувати документ «про нерозголошення». Та хіба можна приховати смерть?! Гинуло покоління, народжене в 1960-х роках. Понад 1700 військовиків із Тернопільщини пройшли пекельне горнило чужої, неоправданої та незрозумілої війни в Афганістані…
І сьогодні – чужа, загарбницька війна вдерлася «лаптями» в Україну… Деморалізована армія путінська намагається знищити інфраструктурні об’єкти, пам’ятки історії та культури нашої держави, трощити житлові масиви, шматувати життя українців…
«У страшні часи сьогодення, – продовжував віщати ведучий Руслан Кашуба, – воїни-«афганці» знову стали непохитною стіною на захист землі Української. Вони були в перших рядах охорони Майдану, вони стали у військовий стрій захисту й на сході України, коли окупант зазіхнув на нашу землю. З часу повномасштабного вторгнення москалів в Україну понад 150 ветеранів-«афганців» із Тернопілля зараз на фронтових рубежах у підрозділах ЗСУ: в 35-у окремому стрілецькому батальйоні, в складі якого і голова обласної Спілки ветеранів Аганістану Сергій Лісовий; у 93-й ОМБр «Холодний Яр»; у 128-й ОГШБр; у підрозділах Національної гвардії України; понад 300 осіб – у підрозділах Сил територіальної оборони України. За роки війни, з 2014-го, загинуло четверо ветеранів-«афганців» з Тернопільщини»…
«О, мамо рідна, ти мене не жди, мені в наш дім ніколи не прийти. З мойого серця мальва проросла і кров’ю зацвіла... Не плач же, мамо, ти ж бо не одна – багато мальв насіяла війна»... – до щему в серці торкнув мелос, виспіваний вокаліст кою Олександрою Кашубою.
Голова Чортківської районної Спілки ветеранів Афганістану Михайло Заблоцький у часі слова пошанування та вдячності вручив щедрим благодійникам і меценатам, зокрема медалі «ЗА ЗВИТЯГУ» і пам’ятні Подяки – депутату Тернопільської обласної ради, директору ПАП «Дзвін» Василю Градовому та отцю Володимиру Заболотному, а також побратимам: медаль «ЗА ЗВИТЯГУ» – ветерану-«афганцю»Іванові Шевчуку та Грамоту за військово-патріотичне виховання молоді й допомогу ЗСУ Михайлові Чорнію.
Притишено затріпотіли поминальні свічі-лампадки, і лягли мовчазною жалобою квіти до підніжжя пам’ятника загиблим воїнам-«афганцям»…
Будь проклята війна, де падають солдати! Вічна пам’ять і слава воїнам – захисникам землі української!
І наприкінці – доволі прикро про таке говорити, та все ж… Якось дуже помітно: рік за роком на такому заході пам’яті (і йому подібних) все меншає і меншає когорта пошановувачів тих, хто віддав життя за світле майбутнє України…
