«Буде дух зростати хлопцям молоденьким, щоб ся відплатили ворогам тяженьким!». Співочими вустами цього чоловіцтва найбільш сокровенне, здається, промовляє вся наша нація – від старого до малого. Надто тепер, в час жорстокої борні за волю. Хоча вона ніколи й не минала впродовж багатовікової многотрудної історії нашої Неньки.
У тих, хто слухає цей спів, неодмінно розкрилюється душа, чутлива до сприйняття свого етносу. До немеркнучої героїки національно-визвольних змагань нашого багатостраждального народу. Збудити, налаштувати кожну душевну струну стимулює не лише пісня, а й споглядання чоловічого гурту в мазепинках, стрілецьких чи повстанських одностроях. То співають «Земляки».
Вдумаймось: яке об’ємне наймення! Так, вони й справді всюди свої, всюди рідні – тим духом, який несуть поміж люди. От-як були сприйняті на влаштованому нещодавно в Чорткові районному фесті різдвяної розколяди. Одна з виконаних коляд – ота, що лучить нині всю Україну. До слова, записана у чи не найбільш патріотичному селі Чортківського краю – Росохачі, а відтак підхоплена столичним професійним колективом та розписана в сценічному варіанті. Відеоролик, де цю повстанську коляду виконують «Земляки», – з селянською оселею, давніми намоленими образами, лавою та всім відповідним антуражем, наразі вже дістався понад мільйона переглядів у соціальних мережах. Принаймні так потверджує керівник гурту Ігор Галонський.
Ой, там на Вкраїні зорі засвітили,
Вони в кожній хаті новину звістили.
Хлопці молоденькі, разом повставайте,
Пісню про недолю разом заспівайте.
Полягли герої в крові по коліна,
Но зате воскресне славна Україна!
Воскресла Вкраїна, буде панувати,
А на тії кровці буде дух зростати!
– Наш колектив має дуже довгу історію, – розповідає п. Ігор. – Ми створилися 1989 року, а вже за два роки, 1991-го, отримали звання народного, здобувши першість в обласному огляді-конкурсі стрілецької та повстанської пісні, організованому світлої пам’яті великим патріотом Ігорем Геретою. І вже тоді були зодягнені в стрілецькі однострої. (Як згодом додасть керівник, пошиті старими кравцями, які шили такі ще воякам-«упівцям», до того ж, винятково індивідуально: для кожного із «Земляків» – іншим майстром.)
Народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль української пісні «Земляки» Копичинецького центру культури та дозвілля є лауреатом Всеукраїнського фестивалю-конкурсу козацької пісні «Байда», має відзнаки на честь 30-річчя Незалежності України, з нагоди 100-річчя головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича, навіть ювілейну медаль Папи Римського Івана Павла ІІ. 1990-го року «Земляки» їздили з виступами на схід України, співочим словом пропагуючи тамтешньому населенню її омріяну, вистраждану Незалежність. Брали участь у здвигу вільнолюбного українства на честь 500-ліття козацтва на Запоріжжі та Січеславщині, на могилі кошового отамана Івана Сірка.
– Стоячи біля витоків Народного Руху України, наші хлопці першого складу й були всі родом з Руху, – наголошує п. Галонський.
Звісно, впродовж 33-х років життєдіяльності колективу його склад до певної міри змінювався – час робив своє. Проте й наразі десь 70% учасників, кістяк гурту, – з числа тих, хто стояв біля витоків. «Ми товаришуємо сім’ями, вже як одна родина», – вдячно мовить керівник.
Про цей співочий гурт з нагоди його 20-річчя навіть видано книжку – авторства Богдана Савки з Копичинців. «На основі нашого колективу переповідано історію міста Копичинці», – уточнює п. Ігор. І додає, що «Земляки» кожен зі своїх круглих чи пів круглих ювілеїв неодмінно позначають відео- та аудіозаписами.
На початках за музичний супровід співакам правив один баян. Згодом – кілька народних інструментів. Відтак, в процесі розвитку сучасних технологій, їх витіснила фонограма. Натепер в репертуарі «Земляків» понад сто, так би мовити, найбільш ходових пісень. А скільки загалом їх переспівано за тридцять і три роки, звісно ж, підрахувати важко. Такої одностайної думки доходимо разом зі співрозмовником. До слова, п. Ігор чверть століття директорував у Копичинецькій музичній школі та лише недавно вийшов на пенсію. Намагаємось систематизувати репертуар: козацькі, стрілецькі, пісні УПА. Та – сучасні українські: винятково патріотичного спрямування.
Фото: зі Facebook-сторінки Чортківської РВА
Керівник щемливо пригадує, як на зламі далеких дев’яностих гурт чуттєво виспівував всю тугу та народну славу в миті освячення стрілецьких могил, що рясно «проростали» в ті часи у нашому краї, перепоховання вояків УПА. Як, бувало, несли на своїх раменах домовини з тлінними останками Героїв нації. Як в одному селі під час нескінченної зливи старенькі селянки тримали над ними парасольки під час співу – аби не вмовкло, не обірвалося жадане, спрагле розвою слово народної правди та пам’яті…
– У нас ще є така пісня – «Нас весна не там зустріла», – розповідає. – Ми створили на неї власний кліп. А відтак ще три кліпи на цю ж пісню, залишивши звучання колективу, зробили захисники України сучасся – воїни-«атовці»: з фронтовими кадрами, фотознімками. То не поодинокий випадок: багато кліпів зроблено на наші пісні.
«Земляки» їздили з концертами по військових підрозділах – в часі АТО. І всюди по Україні, часто зі своїм земляком з Гусятинщини – заслуженим діячем мистецтв, народним поетом-піснярем Степаном Галябардою: до Тернополя й Києва, Львова, де виступали на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Марії Заньковецької, а ще – до Івано-Франківська, Чернівців…
– Ми виступаємо й на імпрезах іншого роду, – п. Ігор намагається перейти на більш мажорний, оптимістичний та життєствердний лад. – Нас запрошують на весілля, щоб привітати молодят піснею з українським духом. Запрошують на корпоративи до трудових колективів. Бо ми співаємо пісні, що беруть за душу, – задушевні. І сокровенні для кожного, хто вважає себе українцем.
