Не спадає траурна пелена з нашого краю, знову і знову супонить Чортківщину біль утрати захисника України. І ніяк ніде не віднайти слів для розради рідних – матері, батька, брата – загиблого воїна, не втамувати розпач, що гинуть сини землі української.
Ще понуро лежать квіти обабіч доріжки, що веде до собору Верховних Апостолів Петра і Павла, ще де-не-де сумовито й спустошено стоять відгорілі поминальні лампадки, що ще вчора (недільного полудня – 19 березня) тужливо палахкотіли, проводжаючи загиблого Героя – чортків’янина Чілікіна Сергія – на вічний спокій у Царство Небесне…
І ось сьогодні, 20 березня, знову – плачевне «Плине кача», знову гіркі сльози заливають обличчя краян, які навколішки, схиливши уклінно додолу голови, зустрічають «на щиті» тіло загиблого військовика , уродженця села Воля Чорнокінецька (Колиндянської ТГ) КАВЧУКА Романа – доброволець, від ворога захищав Україну в складі 81-ї окремої аеромобільної бригади.
13 березня 2023 року близько 10-ї години під час виконання бойового завдання підрозділами 2-го аеромобільного батальйону в результаті скиду боєприпаси з БПЛА підрозділами ЗС російської федерації в районі населеного пункту Діброва Луганської області солдат Кавчук Роман (позивний «Тінь») отримав поранення (попередній діагноз: ВЧМТ, кома; наскрізне ВОП правого плеча). Був евакуйований до шпиталю, та, на превеликий жаль, поранення несумісне з життям – смертельне. 17-го березня обірвався, змовк навіки ритм серця воїна – Героя.
– Ромчик виріс, фактично, на моїх очах, адже живемо по сусідству, – намагаючись втамувати тремор схвильованості, каже Роман Клапків (очільник Колиндянської територіальної громади). – Завжди усміхнений, товариський, просто заряд енергії, щирий і добродушний. Спочатку Роман займався волонтерською діяльністю, а потім – хто, як не я, захищатиме Україну. Йому навіки – 37… З часу повномасштабного вторгнення росії в Україну дружина Романа, рятуючи дітей від війни, була змушена покинути рідну домівку. Важко й уявити почування жінки, дітей (двоє синів) від жахливої звістки: чоловік, батько повернувся на вітцівщину «на щиті», а вони там, за океаном…
Андрій Кавчук (старший брат Романа) в пам’ять Брата:
«Ти з дитинства боровся за життя, долав тяжчі хвороби і складні перешкоди. Усі ці терпіння зміцнили тебе, загартували твій дух і волю. Пригоди завжди переслідували тебе, але ти вмів проходити між ними. Найскладніший іспит свого життя ти успішно склав і отримав омріяну свободу. Щирий, вірний, справжній, завжди готовий допомогти. Радісна усмішка з ямками, велике гаряче серце!
Спи спокійно, Брате. Тепер Ти вдома. Тримаєш небо над нами, разом з іншими Героями України».
Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх… (Іоана 15:13)
21-го березня о 12-й годині в селі Воля Чорнокінецька (Колиндянська ТГ) розпочнеться чин похорону, богослужіння – в церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Воля Чорнокінецька.
