Понад чотириста днів триває повномасштабне російське вторгнення в суверенну Україну. Більше року майже щоночі український народ прокидається від звуків сирен повітряної тривоги. За цей тривалий період часу ми стали іншими. Практично кожного з нас в тій чи іншій мірі торкнулася війна. Хтось зі зброєю в руках захищає країну від ворога. Хтось волонтерить, доставляючи на фронт найнеобхідніше нашим відважним бійцям. Хтось в складних умовах воєнного часу налагодив бізнес і тим самим підтримує економіку країни, справно сплачуючи податки. Армія не може існувати окремо від народу, а народ без армії – тим більше, як показали реалії сьогодення.
Сьогодні головною темою нашої розмови з Білобожницьким сільським головою Віктором ШЕПЕТОЮ буде всебічна допомога очолюваної ним громади військовим і зокрема 80-му батальйону 105-ї окремої бригади територіальної оборони, який ми більше знаємо як чортківський. Адже саме Білобожницькій ТГ судилося стати «хрещеною матір’ю» новоствореного військового підрозділу, в межах якої він територіально прописався. Тож як усе починалося – поцікавились ми передусім у нашого респондента.
Фото: Білобожницька ТГ
– Це було у липні 2021 року. На той момент в країні розпочалася підготовка до створення підрозділів територіальної оборони на місцях. Тобто держава потихеньку готувалася до війни, хоча ми на місцях ще не до кінця це усвідомлювали.
Чортківською районною держадміністрацією проводилася робота щодо пошуку відповідного місця для дислокації такої військової одиниці. Були певні вимоги – віддаленість від районного центру, наявність вільних приміщень і т. ін. Листи-погодження надали ми, Колиндянська і Копичинецька громади. Після цього сформована РДА комісія відвідала всі потенційні об’єкти, з яких наш найбільше підходив. З цим погодилося і командування батальйону ТрО. Зі свого боку ми робили все необхідне, щоб військові були саме у нашій громаді, адже розуміли, що це – робочі місця, а звідси і заробітна плата, ПДФО з якої надходитиме до місцевого бюджету. Підключився до вирішення даного питання депутат обласної ради Василь Степанович Градовий, обраний від нашого округу, адже приміщення належали до комунальної власності облради. Фактично завдяки його депутатським повноваженням на сесії обласної ради було прийнято рішення про надання цих приміщень в тимчасове користування батальйону тероборони. На календарі був уже грудень 2021 року, тобто залишалось два місяці до широкомасштабного вторгнення.
Наприкінці січня військові заселилися. Звичайно, це були спартанські умови. Вони у нас зареєструвалися, а через місяць розпочалася війна. Комплектація батальйону розширилася до вимог воєнного часу, зрісши в рази. Тож тимчасово він переселився у Заводську громаду, де були відповідні умови. Допоки він там розміщувався, ми оплачували всі комунальні послуги. Зокрема відшкодування за тепло, воду, електроенергію, навіть вивезення сміття тощо на загальну суму 1,3 млн грн.
Згідно з бюджетним кодексом, кошти місцевого бюджету можна перерозподіляти лише після його перевиконання на 105 відсотків за підсумками півріччя. На той момент ми мали понад два мільйони гривень залишку коштів власного бюджету ще за 2021 рік. Тобто за їх рахунок ми пів року закривали потребу тероборони ще заробленими нашими коштами. Загалом сума видатків на матеріальні цінності, придбані сільською радою і передані для потреб територіальної оборони, за минулий рік склала 581 750 грн.
Хочу наголосити, що абсолютно всі потреби, з якими територіальна оборона зверталася до нас з моменту створення і до сьогодні, повністю задоволені.
– Можете більше деталізувати, якою була ця допомога?
– Насамперед поясню, як це працює. Командир підрозділу підполковник Максим Володимирович Давибіда, до речі, уродженець Косова нашої громади, маючи певні потреби, звертається до нас. Потреби були різні, починаючи від поліетиленової плівки і до ключів та запчастин до автомобілів, коли вони дислокувалися ще тут, на місці. На початку липня батальйон відправився в зону бойових дій, тож виникла необхідність в облаштуванні бліндажів. Частину інструментів та матеріалів забезпечували ми. На той момент все дико подорожчало, виник величезний дефіцит. У значній мірі долучилися аграрії, зокрема ПАП «Дзвін» виготовляло клямри, скоби. Крім того, збирали і доставляли продукти харчування, готували їжу – не тільки для територіальної оборони, а й для військової частини в Чорткові. Згодом, коли держава налагодила харчування військових і т. ін., дрібні питання відпали, натомість з’явилися більші. Скажімо, коли заходили в зиму, область формувала потребу у військовій зимовій формі для ТрО. Усі громади виділяли кошти з місцевих бюджетів, зокрема ми – мільйон гривень. Вони пішли на придбання форми не тільки хлопцям з Білобожницької громади, а й всім, хто служить в цій бригаді. Буквально вчора (наша розмова мала місце 31 березня – авт.) відбулася сесія сільської ради, де ми виділили також мільйон гривень уже на літню форму.
Іноді можна почути, що ми даємо на тероборону великі кошти, коли хлопці з громади служать не тільки в ТрО, а й в різних військових частинах. Мовляв, ми їм більше приділяємо уваги. Ну, вони у нас зареєстровані, сплачують ПДФО. Якщо, скажімо, військовий з нашої громади служить, приміром, в Кривому Розі, то я впевнений, що з місцевого бюджету йому напряму теж допомагають, інакше як? Тобто є певна «прив’язка» до території.
Плюс до цього, торік виділили мільйон гривень бюджетних коштів на поточний ремонт приміщень. Уже в процесі побачили, що їх потрібно капітально ремонтувати. Знову ж таки, звернулися в обласну раду про передачу, бо без цього не можемо проводити таких робіт. Завдяки Василю Степановичу, а також іншим депутатам з Чортківського району, які підставили плече, рішенням сесії його нам передали. Тож на цей рік передбачили вже два мільйони гривень на капремонт, щоб, поки хлопці на передовій, могли привести його у відповідність.
За рахунок тероборони наш бюджет фактично подвоївся, тож по селах громади розпочали ремонт доріг, шкіл, садочків, амбулаторій, оскільки з’явилася можливість фінансового ресурсу. Тому переконаний, що сесія Білобожницької сільської ради не відмовить в жодних потребах, які виникатимуть у батальйону ТрО. Ці питання навіть не обговорюються!
Голова Тернопільської ОВА в часі відвідин 80-го батальйону 105-ї окремої бригади територіальної оборониФото: Тернопільська ОВА
– Не можемо не згадати і про волонтерський рух…
– Аякже! Як тільки-но почалася війна, пригадуєте, яким було масове народне піднесення! Картопля, хліб, тушонки, консерви, крупи... Все несли люди у штаб. Потім виникло питання придбання автомобілів, у чому нам багато допомагали коштами з-за кордону. У перші дні війни працівники всіх бюджетних установ громади скинулися своїм дводенним заробітком – вийшло півмільйона гривень, які спрямували на єдиний рахунок для підтримки ЗСУ.
Чимало взяв на себе депутатський корпус. Дехто тут буквально днював і ночував, доставляючи власними автомобілями продукти харчування військовим. Зокрема депутат Ігор Володимирович Бобко, що має власне кафе у Мазурівці, привіз усі свої продукти; депутат і керівник ПП «Агро-Спектр» Марія Володимирівна Горбаль посильно допомогла продукцією. Аграрна рада з Тернополя доставила двадцять свиней, які порізали на тушонки. На той момент у волонтерському русі була задіяна маса люду.
Не хочеться когось особливо виділяти, але, мабуть, найвіддаленіше наше село – Буданів спрацювало найпотужніше. На базі невеличкого кафе староста села Андрій Мирославович Дембіцький і місцеві господині щодня готували їжу і доправляли військовим. Та й в інших громадах старости стали фактично керівниками волонтерського руху на місцях.
Волонтерський рух і досі потужний. Просто зараз держава налагодила систему харчування. Їжі на фронті достатньо. Знаю про це з перших уст, адже мій заступник – Тарас Богданович Білан з листопада місяця на передовій, морський піхотинець. Не тільки він, а й староста Джуринської Слобідки Михайло Володимирович Чвіль служить з перших днів війни, депутат сільради Андрій Степанович Блаженко – лікарем у вищезгаданому 80-му батальйоні 105-ї бригади ТрО.
Проте є підрозділи, де не все так гладко. Багато залежить від командира, наскільки він добрий господар. Якщо дбає про свій підрозділ, стукає у двері, там все гаразд із забезпеченням. Де щось не так, це спускається сюди, лягає на плечі волонтерів…
– Днями в соцмережах Білобожницька громада поділилася приємною новиною про придбання дороговартісного дрона. Розкажіть детальніше про це.
– Десь після нового року надійшов запит від командування батальйону з проханням придбати обладнання для аеророзвідки. Зі слів військових, сьогодні без постійного цілодобового відеоспостереження немає що робити на війні. Тож ми вирішили провести в громаді свято Розколяди, де зібрали 45 тис. грн благодійних коштів. Зі свого боку, вищезгаданий Василь Градовий запропонував додати решту суми і ми придбали Mavic 3. Однак, за словами військових, це розхідний матеріал, оскільки дрони такого класу підлітають близько до позицій ворога, потрапляють в зону дії засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), часто губляться, падають, причому коштують недешево.
Щодо того, який нещодавно придбали: військові надали нам необхідні технічні характеристики. Це – величезний квадрокоптер DJI Matrice 300 RTK з потужною камерою Zenmuse H20T разом з додатковим обладнанням, який обійшовся нашому бюджету сумою 1,250 млн грн. Є можливість запускати його з дальніх позицій, причому він дає якіснішу картинку, ніж попередні, не підпадає під РЕБ ворога, його важче збити і т. ін. Нині дрон вже працює на передовій і, сподіваємось, допоможе зберегти нашим хлопцям життя.
Фото: Білобожницька ТГ
– Не тільки бюджетними коштами, знаємо, що й різними благодійними заходами Білобожницька ТГ чимало допомогла нашим військовим. Зокрема доводилося зустрічати у ЗМІ про благодійницький концертний тур мистецьких колективів громади, завдяки чому зібрано немалу суму коштів.
– Дане питання постало улітку минулого року, коли вже всі усвідомили, що війна – це надовго. Щоб ви зрозуміли бюджетний механізм, ми можемо виділити з місцевого бюджету кошти, коли отримали лист-запит від керівництва частини – не окремого підрозділу, а саме командування. Для цього сесійно приймається програма, під яку виділяються кошти і які передаються військовим за актом приймання-передачі.
Досить часто, що цілком зрозуміло, немає прямого зв’язку солдата з командуванням. Є побоювання, що може не дійти за призначенням. Тобто кожному зокрема з бюджету не допоможеш. Тоді і виникла ідея з благодійними концертами. Визначилися з програмою, що це мають бути релігійні чи патріотичні пісні.
Перші два концерти зібрали не надто багато публіки. Згодом, коли люди зрозуміли благородну мету цієї справи, почали все більше приходити. Стали долучатися коштами й аграрні підприємства. Давши понад 15 концертів майже у всіх селах громади, назбирали немалу суму загалом понад триста тисяч гривень. Саме підійшла осінь, тож ці кошти спрямували на закупівлю зимового взуття для всіх військовослужбовців з Білобожницької громади. Частину суми доплатили з бюджету, оскільки не вистачало.
Влаштували концерт на запрошення Трибухівської громади, де зібрався повен великий зал будинку культури. Голові громади навіть не вистачило місця! Зібрали понад сорок тисяч гривень. Звісно, ми залишили їх для місцевих хлопців.
Коли діло дійшло до посту, запропонували командуванню військової частини, з якою теж співпрацюємо, провести благодійний концерт у стінах педагогічного коледжу. Нехай вони нині не на передовій, але у них теж важка служба. Хотілося, щоб військові почули справжню українську пісню, пройнялися народним духом, адже тут служать вихідці не лише з Тернопільщини…
– Хотілося б порушити таку делікатну тему, як допомога з боку громади у похованні наших Героїв та сім’ям загиблих.
– Аби не виникало питань, існує певна домовленість між головами громад нашого району про виділення 30 тисяч гривень коштів родинам загиблих після поховання, плюс абсолютно всі витрати покриваємо на похорон. Історії були різні. На початках купували труни, хрести, вінки і т. ін. Потім на якомусь етапі областю було виділено кошти на придбання трун. Іноді бувало, коли все це привозили з частини, в якій служив загиблий. Якщо взяти до уваги тільки сільські громади району, то на сьогоднішній день найбільше загинуло хлопців по Білобожницькій ТГ: разом з полеглими в часі проведення АТО/ОСС – 15 осіб. Четверо воїнів з громади пропали безвісти, є і в полоні.
Питання про пам’ятники ще не стояло на порядку денному. Коли наші воїни гинули в зоні проведення АТО/ОСС – їх виготовлення брали на себе аграрії. Як буде тепер – не знаю. Це, як ви зазначили, доволі делікатна тема. Бувають випадки, коли родина бажає сама взятися за виготовлення пам’ятника, якщо потребуватиме нашої допомоги – допоможемо.
– Цікаво, чи вже комусь з родин загиблих виплатили обіцяних державою 15 млн грн?
– Можете зазначити, що виплати уже проходять. І в Білобожницькій громаді є родини, що вже отримали кошти за загиблих родичів. За законом право на них мають батьки, діти, дружина. Все залежить від багатьох обставин і того, як швидко подано необхідні документи. Тобто був одружений загиблий чи ні, розлучений, чи є ще живі батьки і т. ін. Нерідко, щоб зібрати всі довідки, необхідно багато часу. Тобто держава зі свого боку в даному випадку виконує взяті на себе зобов’язання. Проте, звичайно, ніякі кошти людину не повернуть. Гине цвіт нації! Усі наші хлопці – Герої! Не кожен може відважитися піти на війну. Завдяки цим людям сьогодні Україна й існує. Якби москаль дійшов сюди, нас усіх би знищили. Буча, Ірпінь тому яскравий приклад, коли розстрілювали тільки за те, що ти – українець.
– Вікторе Михайловичу, не будемо завершувати на песимістичній ноті. Що б Ви хотіли побажати напередодні Великодніх свят нашим воїнам на передовій, які, якщо випаде можливість, читатимуть наше інтерв’ю в Інтернеті?
– Хотілося б, аби хлопці якнайскоріше поверталися живими і неушкодженими до рідних домівок. Бажаю їм миру, здоров’я, щастя, наснаги та сил. Нехай воскреслий Христос принесе перемогу всій нашій неймовірній Україні – перемогу світла над темрявою, життя над смертю, добра над злом! Вічна пам’ять воїнам, які віддали своє життя за українську землю!
