Учора, 27 квітня, одне з найбільших сіл області – приміська Біла – прощалася із загиблим Героєм-захисником, 53-річним Карпінським Богданом. Як завше, віддаючи данину пам`яті полеглогу односельцю, білівчани вистелили живими квітами дорогу від в`їзного знака з боку Чорткова до самісінької оселі по вулиці Середина, де мешкав воїн з сім`єю.
Не довго прожив чоловік, всього 53 роки. З розповідей односельців ніколи не цурався важких робіт. 26 років пропрацював на Львівській залізниці. Не міг стояти осторонь, коли ворог напав на нашу землю, у липні минулого року пішов на війну. Служив водієм взводу керованих ракет. Закінчив свій земний шлях під час виконання виконання військового обов`язку 18 квітня поблизу Білогорівки Луганської області.
Втратила сина матір, годувальника сім`ї – дружина. Востаннє вклонилася полеглому батькові 15-річна донька Діанка. Осиротіло двоє його старших, вже дорослих дітей – син Віктор і донька Віталіна. Більше ніколи не почує лагідного слова дідуся маленька внучка Настя…
Усе село прийшло віддати останню шану Герою. З фронту в короткочасну відпустку прибув молодший брат Іван, аби попрощатися з рідною людиною.
Обабіч центральної вулиці стрічали навколішки траурний кортеж старшокласники місцевої школи з жовто-блакитними і червоно-чорними стягами. Для сьогоднішніх школярів саме так виглядають уроки патріотизму.
Заупокійне Богослужіння служили у місцевому храмі Різдва Пресвятої Богородиці більше десяти священників двох християнських конфесій.
Поховали воїна-Богдана під мідні звуки Державного Гімну України і почесний військовий салют. Його могила стала уже п`ятою в ряду новозакладеної Алеї Героїв Білівського цвинтаря. А ще тіло одного загиблого воїна – уродженця села не можуть забрати з поля бою ще з листопада минулого року. Троє захисників з Білої числяться серед пропалих безвісти. Такою є ціна нашої Свободи…
