Помітна подія відбулася минулої неділі, 14 травня, в невеличкому мальовничому селі Білий Потік. За велелюддя сельчан і запрошених гостей тут відкрили й освятили після масштабної реконструкції місцеве осердя культури – сільський клуб, відзначивши урочистість величним святковим концертом. Як не раз звучало з уст виступаючих у часі торжества, в той час, коли у деяких громадах під виглядом оптимізації закривають школи, садочки, заклади культури, у Білобожницькій, навпаки, відкривають.
Довший час занедбана будівля стояла при дорозі в центрі села, мов нещасна сиротина, псуючи своїм зовнішнім виглядом навколишній мальовничий краєвид. Допоки місцева влада та знаний у нашому краї аграрій, депутат обласної ради Василь Градовий, що тут орендує паї, не взялися за справу. Слід відзначити і вагомий вклад у відновлення споруди депутата сільської ради багатьох скликань Ігоря Біласа, котрий постійно оббивав пороги у владних кабінетах, а також директора Центру культурних послуг Білобожницької ТГ Василя Градового, який щоденно тримав на контролі весь процес будівництва.
Першим матеріальним внеском у благородну справу з відновлення закладу культури були виділені кошти у розмірі 100 тис. грн із фонду соціально-економічного розвитку, отримані за сприяння екс-народного депутата України, нещодавно полеглого на полі бою від рашистської кулі Олега Барни. Певний час був простій, і лише в цьому році справа знову зрушилася з місця. Завдяки бюджетним коштам Білобожницької громади і спонсорській допомозі ПАП «Дзвін» завершено ремонт фасаду, поміняно вікна, двері, проведено внутрішні ремонтні роботи зі збереженням унікальної ліпки, оновлено сцену і т. ін. Тепер клуб став окрасою села і, сподіваємось, буде наповнений українською піснею та словом, як і крайнього недільного дня.
Передусім скропили свяченою водою оновлену споруду й учасників свята місцеві священнослужителі – Мирослав Ткачук (ПЦУ) і Віктор Буйна (РКЦвУ), висловивши сподівання, що відтепер відродиться культурне життя в селі Білий Потік, яке нині потрапило до когорти неперспективних. А були часи – якихось трохи більше ста літ тому, – коли воно нараховувало понад 1600 (!) мешканців (сьогодні – близько 300).
Вітальне слово також мали добродій Василь Градовий і Білобожницький сільський голова Віктор Шепета, нагородивши грошовими подарунками та квітами матерів і дружин білопотічан, чиї сини і чоловіки нині боронять нашу державу від окупанта. Зокрема Світлану Нісевич, Галину Гнатишин, Оксану Захаревич, Василину Колівошко, Галину Федорків, Ганну Федорків, Наталію Габ’ян, Лесю Габ’ян, Тетяну Довбенько, Ганну Захаревич, Стефанію Махній. Представники влади стали на коліно перед матір’ю загиблого воїна з Білого Потока Василя Капустинського – Наталією Капустинською. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять усіх загиблих Героїв, котрі віддали своє життя за Україну.
З приємністю хочеться відзначити, що цього святкового дня кожна матір чи жінка, що була у залі, отримала у подарунок квіти і цукерки.
А між тим, як зазначалося вище, був грандіозний за місцевими мірками концерт, приурочений Дню матері: «Тобі, рідненька, вклоняюся до ніг», основну якого складав виступ народного аматорського хору «Відгомін» Білобожницького будинку культури. Цей унікальний колектив, у якому зумів поєднати усі творчі таланти громади його організатор та керівник Василь Градовий, уже виступав на багатьох сценах нашого краю. В часі благодійної концертної діяльності ним зібрано понад 600 тис. грн на потреби ЗСУ. Завершальним акордом цієї потрібної акції став виступ в оновленому клубі с. Білий Потік.
Того дня своїм співом зачаровували глядачів, яких зібрався повен зал, як кажуть, і яблуку ніде було впасти, солісти Оксана Деренюк, Ірина Заяць, Ігор Кушнір, вокальні дуети у складі Наталії Ставничої та Галини Романів, Тетяни й Івана Сенюків, чоловічий вокальний ансамбль, молодіжний танцювальний хореографічний колектив «Колорит», а також юні білопотічани Юлія Данчишин, Мар’яна Плавуцька, Володя Оліяр і Матвій Чайківський. Відтепер дитячі і дорослі сільські таланти розвиватиме новопризначена завідувачка клубу Світлана Чомко, котра отримала в подарунок для майбутньої праці новенького ноутбука.
У чудовому піднесеному настрої покидали залу після концерту мешканці Білого Потока, милуючись відновленою спорудою. Мало хто вірив, що настане колись свято на їхній вулиці. Лиш би настав мир, і подібних цій святкових подій буде і в громаді, і в Україні багато.
