Лиш вдивімося в цю світлину: в ній так багато символіки! Обоє діток міцно-міцно тримаються за руку військового в камуфляжі. Адже то – єдиний захист, єдина надія та сподівання в час нинішньої грізної доби. У них невеселі оченята – бо ж мало не щоночі наше небо сповнюється загрозливою небезпекою ворожих прильотів. Зовсім поруч – розквітлі пишні грона калини: одвічного символу України та українства, нашої стійкості та незламності. Нашої будучності, що заприсяжена палкими словами, які стали гаслом українців (незалежно від віку!) на цілий світ: «А ми тую червону калину підіймемо!».
Так, вони нізащо не дадуть їй низько-низько схилити свої віти. Бо ж мають так багато рідного, всотаного з молоком матері, не минаючого. Вишивані сорочечки, що ніжними взорами лагідно зігрівають душу та з малолітства плекають код нації; віночок з квітів, що проросли в полі відразу за батьківською оселею; правічний оберіг – ляльку-мотанку, міцно притиснуту до грудей. А ще колосся пшениці – як символ достатку, що дозріває під привіллям блакитного неба. І неодмінно – синьо-жовті стрічки, барву українського знамена, що нині переможно й надихаюче замаяла всенький світ.
Світлина не запозичена десь зі Всемережжя – вона доморощена. Адже на ній довірливо дивляться у фотооб’єктив трирічний Артемко Музика та шестилітня Настуня Тантала зі с. Звиняч Білобожницької громади на Чортківщині. Батьки обох діток ціною власних зусиль засвідчують свою причетність до захисту територіальної цілісності, свободи й незалежності України, служачи в ЗСУ. Причому не лише в час повномасштабної, так званої великої війни, а й у пору здійснення АТО.
Схожа доля – дожидатися татка з фронту випала багатьом одноліткам наших персонажів. Адже лише зі Звиняцького старостату (села Звиняч та Скомороше) від 24 лютого 2022 року мобілізовано до ЗСУ 39 осіб. Мають ці два села і своїх загиблих Героїв – їх четверо: недавно пам’ять полеглих вшановано посмертно нагрудними знаками-хрестами «Честь і Слава» з врученням рідним.
Нині словосполучення «захист дітей» має особливий сенс. Адже за останніми даними дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну загинуло понад 500 дітей. І ще принаймні тисяча дістала поранення, про що недавно повідомила виконавча директорка фонду Кетрін Рассел. Вона ще й уточнила, що це – лише підтверджена ООН кількість. Справжня ж цифра, ймовірно, набагато вища, а втрати для постраждалих сімей неймовірні.
У Міжнародний день захисту дітей зазвичай влаштовуються різні розважальні заходи: різноманітні конкурси, концерти, виставки з неодмінними подарунками. Звісно, попри війну, не обминуть вони нашу дітвору й цьогоріч. Адже кожна дитина, що вже самим своїм життям є домінантою нашої майбутності, завтрашнього дня, заслуговує на те, щоб рости в мирному оточенні. Жодна дитина не повинна переживати дитинство, вкрите насильством і страхом. Тож свято вірмо і сподіваймося: відданими, жертовними зусиллями доблесних ЗСУ та кожного з нас на своєму фронті – все буде Україна!
