Відспівав малиново шкільний дзвоник на подвір’ї Кривеньківської гімназії. Востаннє у навчальному 2022-2023-му році. Уперше за крайніх троє років! Бо то пандемія коронавірусу загрозливо кивала пальцем, мовляв, ну-ну! То найближчий сусід «по-братськи» повномасштабним форматом поліз на українську землю, зазіхнувши на нашу незалежність. Так, і нині триває страшна війна, однак маленький і напрочуд голосистий шкільний дзвоник-відчайдух узяв та й озвався таки на повен свій голос – провісником будучності, домінантою майбутності, перепусткою в завтрашній день, якому завдяки жертовності Героїв усіх часів та новітньої доби судилося неодмінно бути. Як і Україні.
Від 2021-го року, відколи с. Кривеньке лучиться до Гусятинської територіальної громади, в минулому тамтешня ЗОШ І – ІІ ступенів стала гімназією. Натепер в ній навчається 56 учнів. Цьогоріч з тих стін випурхнуло восьмеро соколят: п’ятеро кривеньківські, а троє – з Коцюбинчиків. Наразі це ще не пів сотенний випуск, хоча, кажуть, до того вже недалеко. А нинішнім випускникам таки пощастило: адже проводжала їх alma-mater публічно, гуртом та з проєкцією на гурт, а не в скупенькому форматі on-linе.
– Що було по-новому, яких додалось акцентів? – перепитує заступниця директора гімназії з навчально-виховної роботи Лариса Боднар, яка рівно тридцять літ вчителює в Кривенькому та вважає школу за свій дагноз. – Уперше перед власне святом Останнього дзвоника, влаштованим на подвір’ї, біля духовного куточка у холі будівлі наш парох – отець Віктор Максимець відслужив молебень до Пресвятої Богородиці з нагоди завершення навчального року. А потім звернувся з проповіддю до всіх присутніх: і вчителів, і учнів, і їхніх батьків. Звісно ж, уділив душпастирське благословення випускникам.
У плині свята, як випало почути, було багато ноток, властивих воєнному часові: вони не обминули ні продекламованих поетичних рядків, ні виспіваних пісень, ні навіть танцю випускників. Не обійшлося й без хвилини мовчання за полеглими Героями. Затятість у відданості Україні-неньці та вдячність ЗСУ за надану ціною неймовірних зусиль на ратному полі змогу успішно завершити цей складний навчальний рік склали лейтмотив дійства. Тож такі слова сплітались і мережились у настановах-привітаннях з уст і довголітнього директора гімназії Ігоря Монастирського, і класної керівнички випускників Ірини Маслій, і їхньої першої вчительки Наталії Паламар, і матері випускниці Руслани Куртяк.
– Найбільш успішні учні з усіх-усіх класів отримали Похвальні листи, – акцентує моя співрозмовниця на позитивних моментах. – Дрес-кодом свята стала виключно вишиванка: сукні, сорочки – наче на подіумі в будинку моделей, – втішно додає. – Причому як для учнів, так і їхніх батьків. Такого раніше теж не було. А ще – іменні стрічки випускників, з написом їхніх прізвищ. І фотозона, макет якої вони розробляли самі.
Від цієї світлини, зробленої на згадку кривеньківськими випускниками-2023 з душпастирем, погодьтеся, віє особливою домашністю. Жодного пафосу – тепло, щиро та затишно. Мабуть, колись їхні діти та внуки, розглядаючи її, вдивляючись в юні обличчя, почують, що це фото – воєнної пори. «Як?» – здивуються непідробно. І буде їм, тодішнім, невтямки, що небесну голубінь можуть розтинати навпіл смертоносні зайди-ракети, а золотисті хлібні лани – здригатися від вибуху снарядів. Нехай нинішні жахливі миті чим скоріше стануть історією. Задля вільного майбутнього, якому дістанеться і слава, й воля, і щиро, не лукаво, усміхатиметься доля.
