Серед найбільших відпустових центрів Української Католицької Церкви особливе місце посідає Улашківський монастир Різдва Божої Матері, що на Чортківщині, відомий ще з далеких княжих часів. Попри свою давню і славну історію він також має дві чудотворні ікони – Івана Хрестителя, яку принесли сюди з собою за переказами перші ченці 1315 року, і Пресвятої Богородиці Улашківської, відому з XVII століття. У храмі також зберігаються частинка Господнього Животворящого Хреста і мощі святого священномученика Йосафата Кунцевича. А з недавніх пір (2009 р.) монастирську церкву Улашківської обителі отців-василіян Декретом Апостольської столиці прирівняно до Римської Папської Базиліки Santa Maria Maggiore (Святої Марії Великої), однієї з чотирьох головних базилік Риму.
Тож багато літ до святого місця у мальовничому куточку Поділля, де досі збереглися залишки скельного монастиря й звідкіля відкриваються чудові краєвиди, напередодні Різдва Івана Хрестителя прямують сотні прочан. Серед них і пані Світлана Леськів з містечка Товсте. «Сьогодні – двадцятий рік пішої прощі в Улашківський монастир… З вірою і надією підходимо до чудотворних ікон Пресвятої Богородиці Улашківської та Івана Хрестителя і просимо перемоги та миру для нашої багатостраждальної України. Господи, почуй наші щирі молитви, врятуй і збережи наш народ, нашу Україну! Пресвята Богородице, покрий Своїм омофором і захисти життя кожного воїна!» – поділилася жінка своїми почуваннями на власній сторінці у Фейсбук.
Ополудні 7 липня перед каплицею побіля храму розпочалося Архиєрейське Богослужіння, яке очолили три владики – перший єпископ Бучацької єпархії УГКЦ, а нині канонік папської базиліки Санта Марія Маджоре у Римі Іриней Білик ЧСВВ, єпископ-ординарій Кам’янець-Подільської дієцензії РКЦ Леон Дубравський і правлячий єпископ Бучацької єпархії УГКЦ Димитрій Григорак (ЧСВВ), у співслужінні близько тридцяти священників. Чудесним співом святкову літургію супроводжував хор «Істина» церкви Царя Христа з Івано-Франківська.
Разом з усіма за перемогу і мир в країні молилися і родини загиблих Героїв з Білобожницької громади, а також воїни, що прибули з фронту. Один із них – пан Михайло (позивний «Сокіл») з Бучача. Військовий полковник, котрий нещодавно повернувся з-під Бахмута, у своєму слові просив про найважливішу і найпотрібнішу на війні зброю – духовну. Чоловік навів чимало прикладів справжніх чудес, де, можливо, звичайна вогнепальна зброя виявилася б безсилою, але дух, молитва уберегли наших воїнів. Тож ми маємо молитися, щоб повернулися хлопці живими з війни, щоб могли забрати тих, хто поліг на полі бою, і з належними почестями їх схоронити. Бажана перемога неодмінно прийде! Небо обов’язково мусить втрутитися і перемогти зло.
Передавши Апостольське благословення від Папи Франциска з його побажаннями щедрої Божої Благодаті та Небесної ласки, закликав вірян у своїй проповіді духовно єднатися в спільній молитві за наших воїнів, котрі щоденно служать за нас кровну Літургію любові і жертви свого життя, захищаючи незалежність Батьківщини та наш Божий український народ, кир Іриней Білик.
Завершився цьогорічний відпуст традиційним водосвяттям біля цілющого джерела, яке б’є з-під печер монастиря і є цілющим від різних недуг. До слова, він став останнім, який багато літ відбувався 7-го липня. Наступного року і в подальші роки свято Різдва Івана Хрестителя за новим церковним календарем припадатиме на 24 червня. Тож Улашківська монастирська обитель чекатиме своїх вірян на відпуст саме цього дня.
