На своїх уроках він залюбки розкладав на столі перед учнями презервативи. А відтак діставав «на горіхи» від освітянського керівництва за «збоченство». Однак тепер його колишні учні, вже давним-давно самі батьки, лиш дякують своєму вчителю за науку.
«Азбука для двох» під музику Поля Моріа
Тоді 40-річний Роман Островський (натепер добре знаний у Чорткові, як і загалом на Тернопільщині, журналіст), маючи за плечима хімічний факультет Чернівецького держуніверситету, викладав у Копичинській школі народознавство, а також курс «Етика та психологія сімейного життя». Програма курсу для 10 (11) класів загальноосвітньої школи включала 34 години за чотирма розділами. Поміж них – «Філософське осмислення кохання» та «Основи сексології».
Рекомендації передбачали й перегляд діафільму «Азбука для двох», тож вчитель замовив його і почав використовувати в роботі. Аби сприйняття теми було більш осмисленим і навіть опоетизованим, додав як музичний супровід, художнє тло вишуканий твір особливо популярного на той час французького композитора Поля Моріа «Душа на двох».
Згодом те творіння очолюваної Р.Островським фотокіностудії «Нічлава» при Копичинському будинку школярів здобуло першість в обласному конкурсі кінолюбителів та конкурсі слайдів команди Гусятинського району.
Презервативи для оглядин
У тому курсі була й підтема «протизаплідні засоби». Тож вчитель демонстрував на учнівську аудиторію завбачливо придбані для цієї мети презервативи, а також спіральки, ковпачки. Словом, майже весь комплект існуючих на той час контрацептивів.
– Кроки були справді революційні, – ділиться спогадами Роман Карлович. – Адже багато хто подібного і в очі не бачив. Приходили навіть молоді вчителі, просили показати.
Проте батьки сполохались не на жарт. Мовляв, як це так? Діафільм безсоромно демонструє пози під час сексу, на вчительському столі для оглядин – засоби контрацепції. Адже на цю тему тоді, наприкінці 80-х, було накладено ще й яке табу. Написали скаргу директору школи. Та присоромила. І – послала на кафедру психології педагогічного інституту: «Розкажіть, про що з дітьми на уроках розмовляєте, а вони нехай зроблять висновки».
Добре, що там трапились розумні голови. Тож після розмови з`явилась рецензія: «Лекція актуальна. Побудована на наукових засадах. Відповідає сучасним вимогам». Це не тільки зняло претензії – зі своїм набутком Роман Островський навіть їздив по області в статусі лектора товариства «Знання». І мав неабиякий успіх.
«А коли ж практичні заняття?»
– Як реагували діти? – перепитує мій візаві. – Хороше запитання! – схвалює.
Виявляється, щоб захистити не так себе, як потрібну справу від недолугого сприйняття, він тоді вдався до опитування школярів відносно курсу занять. Показує зжовклі від часу листки учнівських зошитів, списані дитячим почерком. Відповіді найрізноманітніші. Типове на кшталт: «З учителем на уроках ми говоримо на такі теми, про що не можемо говорити з батьками».
Під час огляду засобів контрацепції частенько запитували: «А коли будуть практичні заняття?». На це Роман Карлович виважено відповідав: «Практики вас навчатиме життя». Здавалось, така відповідь лягала в учнівських умах нормально. Пригадує: якось недавно, під час ювілейної зустрічі його колишньої вчительки, хтось з тих учнів щиро подякував: «Спасибі за добру школу!».
Полярність еротики і порнографії
– Багато хто, не розпізнавши толком теми, змішує поняття «еротики» та «порнографії», – розмірковує Роман Островський. – Це й викликає неправильні твердження. У той же час краса оголеного жіночого тіла – та й чоловічого також – ще й як гармонійно оспівана пензлем художників зі світовим іменем різних часів і народів. Шкода, що ми невиправдано не робимо ці речі набутком нових поколінь.
І додає в тему, що свого часу, очолюючи фотооб`єднання вже в Тернополі, водив своїх учнів до відомого тернопільського фотохудожника В`ячеслава Костюкова милуватися його творами власне такого спрямування.
А ось приїздив як лектор до Теребовлянського культосвітнього училища з лекціями – його викладачі уникали участі, мовляв, соромно. Отаке траплялось.
І тепер ставляться – як «хі» та «ха»
Роман Островський розкладає на столику колекцію презервативів, якій вже близько чотирьох десятків років. Бо перші поміж «експонатів» датовані ще 1981 роком. Запаковані в добряче зжовклий папір.
– Колись, як це була абсолютно закрита тема, купувати такі речі в аптеці було соромно, – розповідає. – Остерігався, чи ніхто зі знайомих не бачить. Та й аптекарки могли підсміюватись. Тоді презерватив коштував 4 копійки, а хлібина – 16. Вони були не в усіх аптеках. Коли натрапляв, брав з запасом.
– Як хімік знаю, що гума зберігається протягом ста років, а тут ось, дивіться, зовсім зотліла, – «розкорковує» один пакетик. У руках залишається тільки обідок.
Є в колекції й кілька зовсім свіжих. «То вже якось тепер, у день боротьби зі СНІДом, взяв, – пояснює Роман Карлович. – Добре, що безкоштовно в рамках різних акцій роздають, а молодь соромиться брати, сміється. Для них, як і колись, ця тема на рівні «хі» та «ха». А жаль, адже контрацепція – це боротьба і з венеричними хворобами, і профілактика абортів, тобто свідомих убивств. На це ж спрямовує і Церква, й сучасні засади цивілізованого суспільства».
– Найгірше, що ми й тепер боїмося говорити з дітьми, підлітками «про це», – резюмує насамкінець Роман Карлович. – І вони дістають інформацію з інших джерел, зазвичай у викривленому, якщо й не потворному зображенні. А потім констатуємо власні прорахунки у вихованні.
Фото Любомира Габруського
