Ось такий лист надійшов на пошту Чортків.City сьогодні в полудень з фронту, з передової, від нашого колеги – військового історика та журналіста, архівіста, в недалекому минулому волонтера, а нині вояка-контрактника чортків`янина Ігоря Крочака.
– Сьогодні особливий день: українці обирають Президента і водночас Верховного Головнокомандувача Збройних сил України. Для мене і для моїх побратимів є принциповим, з ким на чолі ми будемо йти у бій...
Боронити незалежність України заповідали мені мої предки. І в родині батька, і в родині матері були рідні та близькі, що віддали своє життя за ідеали ОУН – відродження Української Самостійної Соборної Держави від Сяну до Дону. Прадід Микола Матиящук з материної родини закатований в Чортківській тюрмі за приналежність його та трьох його синів до ОУН. Двоє з них – Володимир та Осип зі зброєю в руках у лавах УПА до останнього подиху воювали проти радянської (читай – російської) каральної системи. Моя бабуся Євстахія та її рідна сестра Євгенія були зв'язковими і розвідницями УПА та підпілля. Керував цими діями підпілля ОУН на Борщівщині рідний брат мого прадіда Павло Матиящук. Обидва моїх діди – і Григір Корчак, і Микола Семак воювали солдатами на передовій в складі радянських військ, куди були мобілізовані у 1944 році. Воювали вони добре, але не за образну «совєтскую родіну», а за свій дім, родину... Тому що нацистська Німеччина також не давала шансів на відродження Української Самостійної Соборної Держави. Григір Корчак не повернувся з фронту, загинув у жорстких піхотних боях у Польщі...
Як член УНСО і внук ОУНівців – знаю, за що воюю! Продовжуємо їх справу і для нас дуже важливо, під чиїм Верховним Головнокомадуванням йтимемо в бій!
ГОЛОСУЙТЕ, МИ ПРИКРИЄМО!
Слава Нації! Смерть ворогам!
Слава Україні! Героям СЛАВА!
З Вербною неділею всіх, земляки!
