Звідкіля б ви не в’їжджали в Чортків – з боку Тернополя, Чернівців чи Бучача – вашому зору неодмінно відкриватиметься панорама на місто, що увінчуватиметься золотавим собором Святого Рівноапостольного Князя Володимира Великого (Пцу). Віднедавна над ним уже постав четвертий купол і для завершення архітектурного ансамблю залишилося спорудити останній – п’ятий, який здійматиметься над «меншими братами» ще на десять метрів. Про те, як іде будівництво цієї величавої культової споруди, яка ще задовго до його завершення стала візитівкою нашого міста, напередодні храмового свята ми запитали настоятеля храму – о. Василя СЕНЧИШИНА.
– На жаль, після минулорічного трагічного випадку на будівництві було важко віднайти бригаду, яка б взялася за цю складну відповідальну справу. Врешті-решт на наше прохання відгукнулися майстри з Бучаччини, які буквально за три тижні, напередодні Зелених свят, звели четвертий купол, за що їм щиро вдячний, – мовить о. Василь. – Нині ведеться бетонування основи під п’ятий – центральний купол – так званих зводів. Це надто громіздка і складна праця. Зокрема виникли проблеми з подачею бетону на відстань близько 70 метрів. Аж у Києві знайшли відповідну техніку.
Щиро вдячний нашим підприємцям, які посприяли хто будматеріалами, хто коштом. Так добродії Василь Градовий, Марія Горбаль і Павло Білик пожертвували по десять кубів бетону, підприємець Михайло Підгірняк, міська рада надали по одному міксеру. Суттєво фінансово допомогли підприємці Петро Стахів, Петро Сандуляк, Зеновій Холоднюк, Петро і Андрій Бровки, Микола Садовський, Анна Бадлюк, аграрії Олег Войцишин, Ольга Фрич, Володимир Заболотний, директор райСТ Іван Заболотний та багато інших доброчинців – усіх не перелічити. Наразі залили одну сторону, а потрібно ще три. Крім цього, далі потрібно буде заливати «восьмигранник», тоді піде мулярка і аж потім накриття ще одного купола, діаметр якого складатиме понад 10 метрів. На це за попередніми підрахунками потрібно буде близько п’яти мільйонів гривень коштів.
– Планів багато, але їх важко втілити в життя, адже триває війна, – зітхає отець. – І ми, церква, хоч і будуємося, допомагаємо нашим Збройним силам, чим можемо. Багато воїнів з нашої парафії нині на фронті. На превеликий жаль, ці хлопці, які б могли створити сім’ї, відвідувати храм Божий, нині ходять під кулями, віддають за Батьківщину своє молоде життя. Навіть втративши будинок, його можна відбудувати. А втрату сина, батька чи чоловіка не заміниш нічим. До слова, від минулорічного ракетного удару недобудований храм зазнав пошкоджень орієнтовно на суму 370 тисяч гривень.
Звичайно, хотілося б, щоб святиня швидше будувалася. Проте як можемо, так і будуємо. Дякуємо Богу за Його ласку, що дає нам для цього силу.
– Нещодавно, коли був у Греції в монастирі на горі Афон, де зберігаються мощі святого Димитрія Солунського, я щиро просив у Господа, щоб допоміг нам добудувати храм, спорудження якого триває уже 30 літ, – зізнається отець Василь. – Кажуть, коли у цьому святому місці загадаєш бажання і будеш ревно молитися, воно обов’язково здійсниться. І коли я повернувся після паломницької поїздки, четвертий купол вже був накритий. Взагалі увесь процес будівництва закипів з новою силою. Дасть Бог, цьогоріч завершимо всі заливочні роботи на центральному куполі…
Повідав також священнослужитель, що у храмове свято, яке востаннє відзначатиметься 28 липня (з наступного року за новим церковним календарем воно припадатиме на 15-те число), планується посвятити останній найбільший п’ятий хрест на головний купол. Будемо сподіватися, що невдовзі, за якийсь рік-два, і він зазолотіє над собором святого князя Володимира. Нехай почує Господь молитву отця Василя. А найголовніше – зупинить війну й забере геть окупанта з нашої землі…
