Ще один лист на пошту Чортів.City. Він – з Неаполя, гарячий і пристрасний, емоційний. Авторка листа – довголітня чортківська екс-журналістка кількох ЗМІ Надія Наконечна (Сторож), яка вже понад десять років перебуває на заробітках в Італії.
Ще вчора, у переддень ІІ туру президентських виборів в Україні, я на своїй сторінці у Facebook пристрасно писала: «У мене на душі, як у пісні: не спиться, не лежиться, сон мене не бере. Завтра вирішується доля моєі неньки-Украіни. З тягарем на душі відкриваю інтернет, бо знаю, що знову читатиму оте страшне болото...».
Сьогодні пристрасті в душі трохи вляглися. І тому адресую лист через своїх колег-журналістів до всієї спільноти земляків у Чорткові.
Сьогодні все вирішується. Або йдемо вперед у Європу, НАТО, стаємо європейською захищеною державою, або опинимось в незавидному становищі.
Я, як і тисячі моїх земляків – чи то вдома, чи по вимушених закордонах (а нас, таких, – десятки тисяч), не хочу війни в мій дім, не хочу російського чобота! Не буде ще якийсь час хліба з маслом, буде рости новий хлб, благополуччя для мого багатостраждального народу прийде. Чуєте, буде хліб, до хліба, а головне не стрілятимуть, не вбиватимуть, не буде сліз!
На сході України ллєттся кров патріотів, що захищають державу від вторгнення назавжди лютого ворога... Нелегко. Бо підняли голови й ті, що чекали слушного моменту, що хочуть ставати на коліна перед Росією. Нам потрібен мир – і гарантом у цьому є президент. Нелегка шапка Мономаха, ой, нелегка, не кожному під силу.Проголосуймо правильно, зробімо правильний вибір!
У день наших виборів світ католиків відзначає велике і світле свято – Великдень. Нехай цей світлий день стане світлим для багатостраждальноі України!
