Святий Миколай – справді оберіг для шманьків’ян: перевірено часом. Адже одна родина майже століття його вшановує.
Літопис свідчення власне такої місії одного з найулюбленіших святих нашого народу в цьому селі започаткувався ще 1869 року. За переказами, тоді в східній околиці Шманьківців постала каплиця святого Миколая, фундатором якої став Микола Карпінський. А ще через пів століття «з гаком», у 1926 році, жителі села Мартин і Анна Вавриневичі пожертвували для святині фігуру захисника подорожуючих.
– Мій дідусь Мартин повернувся тоді додому із заробітків у Канаді, – розповідає мешканка села Галина Ушій-Вавриневич. – Через три роки відтоді, 1929 року, народився мій батько Михайло. Згодом він теж долучиться до життєпису цього оберегу.
Пані Галина розповідає про знане з уст очевидців, що начебто за Другої світової війни біля села був аеродром. Тож капличка не могла не зазнати руйнувань. Її було дуже пошкоджено, а фігуру св. Миколая забрано звідти. За часів войовничого атеїзму (знову ж таки – за переказами) фігуру переховувала в себе на горищі сім’я Боднарів, що мешкала неподалік каплички.
Зрештою фігура святого «замешкала» на подвір’ї церкви Святих Безсрібників Косми і Даміана, родом з 1895 р. Б. У 1989 році капличку для неї спорудили Йосип Сивак (вуйко Євгена Шкабара – директора ПАП «Паросток», що господарить нині на тих землях) та згаданий вже Михайло Вавриневич.
Того ж року, коли в повітрі вже пахло вимріяною та вибореною нашими предтечами впродовж століть незалежністю України, як ділиться спогадами п. Ушій-Вавриневич, поновлено капличку на пагорбі, коли в’їжджати до Шманьківців: звідтіля мальовничо проглядається все село.
Відреставровано і замовлено для неї образ святого. Його автором став маляр на ім’я Зеновій Тимошик, родом з Сокаля на Львівщині. «То цікава історія, – інтригує моя співрозмовниця. – Маляр, між іншим – німий від роду, прибився до нашого села і засватав красуню з красунь на ім’я Дарця. І забрав її на свою малу батьківщину».
Так вже склалося, що пані Галина взяла під свою опіку ту капличку на пагорбі (каже, вона «дивиться» вікнами на її обійстя) та доглядає її – наче перебравши спадок від дідуся і батька. Багато селян вважають це місце справді благословляючим. Тож зазвичай віддають данину шани й поваги образові святого чи то в його День, чи на Святвечір. «Чотири роки тому на літнього Миколая ми відзначили 150 років з часу спорудження каплички, – розповідає п. Ушій-Вавриневич. – А ще через три роки виповниться століття й самій фігурі святого».
На знімку (зліва направо): Микола Вавриневич (нині покійний), Галина Ушій-Вавриневич (його сестра), Руслан Ушій (син п. Галини) та Іванна Вавриневич (дружина п. Миколи). 2019 рік, 150-ліття спорудження каплиці
Пройнялась жінка такою місією – необхідністю поновити капличку для фігури св. Миколая біля церкви – і край. «Вирішила, – каже, – що необхідно це зробити». Спершу підійшла з такою пропозицією до місцевого господарника – вже згаданого Є.Шкабара. Дістала схвалення. Відтак оголосила збір коштів на ту потребу поміж селян, а також всіх небайдужих. Її підтримала в цьому шманьків’янка Любов Огородник, опублікувавши допис у місцевій Facebook-групі «Шманьківці».
До пожертви зголосилося чимало людей, чим п. Галина сама приємно вражена: відгукнулося, каже, і багато її друзів, знайомих, які не мають до Шманьківців жодного стосунку. Є й анонімні пожертви. Просто люди не можуть пройти повз благодійність – навіть нинішнього важкого та скрутного часу. Хоча, мабуть, тепер такі наміри викристалізовуються аж до відчутної на дотик гостроти.
38-річний син Галини Михайлівни Ушій-Вавриневич Руслан від 28 лютого 2022 року служить в ЗСУ, боронить Україну від ворога на ратному полі майже-майже з перших днів повномасштабної війни. А вона докладає помірних зусиль, щоб зберегти та примножити духовну спадщину наших предків для майбутності. Щоб не обірвався ланцюжок-свідчення на потвердження в наших умах та серцях українства та українськості.
І ось, коли цю публікацію вже було підготовлено, ініціаторка доброго почину повідомила в тій же групі «Шманьківці», що збір на капличку святого отця Миколая в сумі 135000.00 грн завершено. І сума 67500.00 грн буде оплачена виконавцю, коли капличка буде доставлена на місце. На черзі – другий етап: реставрація фігури отця Миколая, «бо здалеку дивитися – він гарний, а зблизька – потрібна реставрація». Тож пані Галина закликала жертвувати кошти й далі.
Незабаром – ще один акцент у цій потрібній благодійній справі. До Шманьківців завітав тернопільський скульптор Дмитро Мулярчук та оглянув фігуру святого перед її реставрацією разом з тамтешнім господарником Євгеном Шкабаром.
До слова, скульптор Д.Мулярчук є сином відомого в темі національного відродження скульптора Івана Мулярчука – автора пам’ятника автору стрілецького славня «Ой у лузі червона калина», що тепер заполонив увесь світ, сину благословенної шманьківської землі Степанові Чарнецькому Отож, очікувані зміни вже невдовзі стануть зримими.
