Сьогодні, 26 серпня, чортків`яни й односельці провели в останню путь 50-річного воїна – Орла Руслана Григоровича, уродженця Великих Чорнокінців, котрий помер після поранення 21 серпня в одному з лікувальних закладів міста Дніпро.
Руслан зголосився добровільно стати на захист Вітчизни ще у перші дні війни - 26 лютого. Бойове залагодження проходив на Тернопіллі, а 11 квітня його підрозділ вже перекинули на фронт. Служив водієм-електриком в одній з військових частин, минулоріч брав участь у звільненні Харківської області, згодом обороняв Луганщину. Втратила сина згорьована матір, рідного брата – сестра, любляча дружина – годувальника сім`ї, батька – єдина донька, дідуся – двоє маленьких внуків, одного з яких він так ніколи і не бачив...
Вчитель фізики і односелець загиблого воїна – Василь Паламар розповідає, що Руслан ріс цікавим і допитливим хлопчиком, охоче займався в шкільному радіогуртку. Потім навчався у Бучацькому сільськогосподарському технікумі, був на заробітках в Польщі, працював у місцевому агропідприємстві «Обрій»... І коли дізнався, що він разом зі своїм швагром Любомиром Звольським добровільно пішли на війну, був дещо здивований, адже чоловік з дитинства мав проблеми зі здоров`ям. Але це саме той випадок, коли людина не дужа тілом є сильною духом. Справжнім патріотом Вітчизни його виховала матір-вчителька, котра і нині навчає дітей математики. Маючи за плечима досвід строкової служби у прикордонних військах і військовослужбовця-контрактника, Руслан не міг вчинити інакше. Саме такі сміливці і зупинили московську орду, яка напала на Україну з трьох сторін...
Фото: Чортківська міська рада
Чин похорону розпочався у кімнаті смутку собору Рівноапостольного князя Володимира Великого ПЦУ об 11-й годині, де і відспівували Героя. З прикрістю хочеться зазначити, що надто мало як для Чорткова прийшло людей, аби провести воїна в останню путь, - близько ста осіб. «На жаль, ми байдужіємо, вже звиклися з війною, яка більшість родин наразі обійшла стороною, - мовив настоятель храму отець Василь Сенчишин, – але прийде час, і нам доведеться замінити загиблих і поранених бійців…».
Поховали солдата Орла Руслана під мідні звуки Державного Гімну України і почесний військовий салют на Алеї Героїв міського кладовища по вулиці Ягільницькій. Його свіжонасипана могила стала двадцятою в ряду новітніх Героїв України-чортків`ян.
