Розлогий лан: онде ще стоять стіною пружні пшениці, а там – вже скошена стерня. І небо – привільне й чисте українське небо кольору блавату. Повітря аж дзвенить тьохканням соловейка та ще зозуля шпарко лічить літа.
«Їхали козаки полем…». То десь поза кадром, як гармонійне тло, лине acapella однойменна українська пісня. Давня, з тих, що мов оберіг роду. Її й виконує самодіяльний вокальний ансамбль «Оберіг» села Звиняч. Тим часом польовою ґрунтівкою котиться віз, а на ньому – п'ятеро козаків.
Та ще й які козаченьки – мов на підбір: писаної вроди, стрункої постави, з відвагою в погляді. У вишиваних сорочках, смушкових шапках з червоною китайкою, підперезані кушаком. А один, доладний такий, – ще й з булавою на рамені.
І тут – притомились у них коні. А там «біля озерця дівчина з відерцем хлопцям воду подавала, ворон-коня напувала…». То в пісні співається. Та наяву так все й сталося: стрілися славні козаченьки з дівчиною – «очі сині – рай, вуста повні та й ніжки босі, руса коса – рай, дай, дай».
Пригостила дівчина козаченьків джерелицею та ще й яблуками соковитими. Слово мовили вони до неї – «милувалися красою та ще й довгою косою». А один з козаків глянув в очі сині – прямо в серденько дівчини.
Відкланявся козаченько – зажурилась дівчинонька… Тож – «Там брат коника сідлає, військо славне доганяє. Знайшов коня вороного, козаченька молодого. Поверта до озеречка: «Не плач, милая сестричко…». Ледве відірвали того парубка побратими від дівчини. А вона йому напослідок ще й хустку свою вдарувала – аби не забув.
Поїхали собі козаки полем. А щему скільки в серце заронили від того видива! Скільки гордості та замилування нашими витоками, доблестю і звитягою рідної землі.
Мова – про черговий творчий проєкт «Гордість нації – козацтво», створений аматорським театральним колективом «Гармонія» бібліотеки с. Звиняч. «Козацькому роду – нема переводу,
лине про них слава з далеких віків», – у такий спосіб лише й коментує здобуток творчого кола нестримна на ось такі народознавчі знахідки завідувачка бібліотеки Галина Шкрибайло.
Відео зі Facebook-сторінки бібліотеки-філіалу с. Звиняч
Це вже друга їхня презентація на Facebook-сторінці книгозбірні. Першою ластівкою була постановка фрагменту відомої народної п’єси (авторства Г.Квітки-Основ’яненка) «Сватання на Гончарівці» на початку цьогорічного літа.
Тривалість відеоролика – лише три хвилини з маленьким «хвостиком». Та скільки в ньому духу українськості, сили й незнищенності нашої нації! Потужний сплеск цих начал надто потрібний нинішнього тяжкого часу кожному з нас, щоб «підзарядити» душу енергією діяльного патріотизму.
Учасниками творчого проєкту стали Наталія Захарова, Василь Бабкін, Василь Дудар, Павло Дудар, Святослав Фандзига, Анатолій Підперигора.
