П’ятнадцять років в Україні відповідно до президентського указу щорічно 17 вересня відзначається День рятівника. Професійне свято, яке відзначають не тільки працівники пожежної охорони, а й аварійно-рятувальних служб, інших спеціальних формувань, а також громадяни, які внесли свій вклад у справу ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, захисту життя і здоров’я людей. Про специфіку цієї небезпечної служби в умовах війни з росією розповів нашій газеті не так давно призначений начальник Чортківського районного управління Головного управління ДСНС України у Тернопільській області полковник служби цивільного захисту Андрій ПАЧВА.
Для початку, познайомимось ближче з нашим візаві.
Народився 1983 року в селі Ридодуби. Закінчив місцеву дев’ятирічку. Загальну середню освіту здобув у Білобожницькій ЗОШ І – ІІІ ступенів. З його слів, у виборі майбутньої професії немалу роль відіграли вчитель фізвиховання Ридодубівської ЗОШ Анатолій Ананійович Копель та початкової військової підготовки вже у старших класах нині покійний воїн ЗСУ Барна Олег Степанович, котрі неабияк мотивували до занять спортом. Майбутній головний рятувальник Чортківщини у шкільні роки серйозно займався легкою атлетикою, брав участь у багатьох видах змагань, був чемпіоном області з бігу серед юніорів на 300 метрів.
У 2000 році вступив на навчання до Академії цивільного захисту України у місті Харків. Після її закінчення у 2005 р. пішов працювати у Бучацький районний відділ МНС на посаду начальника караулу. Згодом був призначений заступником начальника районного відділу – начальником пожежної частини. У 2007 р. переведений на посаду заступника начальника частини однієї з пожежних частин Тернополя.
У грудні 2008 р. призначений заступником начальника районного відділу – начальником ДПРЧ-15 м. Заліщики. Через 5 років став начальником Заліщицького районного відділу ДСНС. Внаслідок реорганізації служби призначений заступником начальника 4-го державного пожежно-рятувального загону. У квітні місяці цього року призначений на посаду начальника Чортківського районного управління ГУ ДСНС України у Тернопільській області. З відзнакою закінчив Тернопільський національний економічний університет за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр», спеціальність «Публічне управління та адміністрування». Одружений. Мешкає у Заліщиках. Дружина Галина працює заступником начальника відділу економічного розвитку та інвестицій Заліщицької міської ради. Доньці Діані – 12 років, синові Андрію – 3 роки.
– Отож, Андрію Миколайовичу, за п’ять місяців на новій посаді, так би мовити, вже вбулися, є можливість порівняти з попереднім місцем служби.
– Можна і так сказати. Різниця суттєва. На попередній посаді робота проводилася у напрямку служби, реагування на різного роду надзвичайні ситуації. В той час як діяльність районного управління включає в себе запобігання надзвичайним ситуаціям, цивільного захисту, організацію профілактичної діяльності і реагування на різного роду НС. Хоча всі ці напрямки були і коли я обіймав посаду начальника Заліщицького районного відділу з 2013-го по 2021 рр.
– Можете більше деталізувати, яка структура ввіреної Вам служби?
– У Чортківському районному управлінні є: відділ запобігання надзвичайним ситуаціям (перевірка об’єктів різних форм власності, створення класів безпеки та ДЮРП у закладах освіти, агітаційно-роз’яснювальна робота, створення місцевої пожежної охорони в територіальних громадах і т. ін.), відділ цивільного захисту (участь у перевірці готовності фонду захисних споруд, надання методичної допомоги щодо створення місцевої пожежної охорони в ТГ) і сектор організації профілактичної роботи (профілактика, агітаційна робота). Звичайно, в рамках закону, оскільки зараз існує мораторій на різного роду перевірки. Також в оперативному відношенні нам підпорядковано два державні пожежно-рятувальні загони – ДПРЗ-4 та ДПРЗ-6. Перший з них, із центром у Бучачі, має структурні підрозділи з дислокацією в Борщеві, Заліщиках та Монастириській. Другий, з центром у Чорткові, включає також підрозділи в Гусятині, Хоросткові та Копичинцях. У кількісному відношенні в четвертому загоні налічується 113 посад, у шостому – 102, районне управління – 24 посади.
– Наскільки мені відомо, серед основних напрямків роботи – не тільки запобігання пожежам і приборкання вогню, а й виїзди на ДТП та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій різного характеру.
– І це, і не тільки. А й, скажімо, ліквідація гнізд шершнів, аби запобігти летальним випадкам від укусів цих небезпечних комах. Бувало, і зміїв виловлювали – забрались до однієї з прибережних осель поблизу річки.
– Цікаво, як змінилася робота служби в час війни? Ліквідація можливих загорянь та пожеж внаслідок ймовірних ракетних ударів, участь у розмінуванні звільнених територій – це також ваша робота?
– Звичайно, війна внесла корективи у всіх напрямках людської життєдіяльності, в тому числі й пожежно-рятувальної служби. У разі ліквідації надзвичайних подій унаслідок ракетних ударів ми надаємо допомогу пожежно-рятувальним командам військових підрозділів, які теж мають у своєму розпорядженні наявну потужну техніку для пожежогасіння і відповідно навчені до дій у специфічних умовах. Це і взаємодія з силами ППО, контроль над можливими новими прильотами тощо. На нас лягає підвіз води, підключення до пожежних гідрантів, евакуація населення, якщо виникне така потреба, і т. ін. Слід віддати належне Чортківській міській раді, завдяки якій на наше прохання у місті в рази зросла кількість відремонтованих і наново встановлених підземних і наземних вуличних пожежних гідрантів. Це суттєво допомагає у пришвидшенні приборкання вогню.
Щодо участі в розмінуваннях, у районному управлінні такий підрозділ відсутній. Проте в аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління є піротехнічне відділення, яке постійно залучається до розмінувань звільнених територій. До слова, нещодавно внаслідок детонації боєприпасу на Харківщині загинув наш колега Гоцуляк Сергій – начальник групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спецпризначення.
Також залучаємо піротехнічне відділення, якщо на території району виявляємо вибухонебезпечні предмети часів Другої світової війни. Їхні фахівці уже на місці приймають рішення – підривати чи транспортувати знахідку в спеціально відведені місця для знешкодження.
– Можете пригадати найбільш масштабні надзвичайні події, які мали місце на теренах району цьогоріч?
– На щастя, таких як, скажімо, ракетний удар по Чорткову у червні минулого року чи масштабна пожежа на КХП у грудні 2021-го, не було. Все інше – штатні ситуації.
– Нещодавно довелося вичитати в інтернеті про початок розгортання пунктів незламності, як це було минулої зими.
– Наразі надійшла вказівка щодо їх розгортання з метою перевірки готовності до роботи. Такі намети розгорнуто на території трьох підрозділів, а також відновлено стаціонарні пункти незламності в самому приміщенні. У випадку похолодання за окремим рішенням ДСНС чи ОВА вони будуть введені в дію. Там люди матимуть змогу зігрітися, попити гарячого чаю, підзарядити телефон тощо.
– А який сьогодні стан справ із матеріально-технічним забезпеченням?
– За майже двадцять років служби можу відзначити, що за останній період часу суттєво покращився. Зокрема, кожний пожежно-рятувальний загін області отримав нові автоцистерни, також одержали аварійно-рятувальні автомобілі, які знаходяться у підрозділах району й оснащені всім необхідним рятувальним обладнанням. Ними виїжджаємо на ДТП, ліквідацію завалів і т. п. Чимало гуманітарної допомоги надійшло з інших європейських держав, зокрема з Польщі. Можна сміливо сказати, що сьогодні особовий склад повністю укомплектований необхідним майном і озброєнням. Кожен рятувальник забезпечений комплектом відповідного якісного обмундирування і навіть має резервний. Тобто, ми сьогодні знаходимось у цьому відношенні на рівні європейських держав. І це можна сказати про всю Тернопільську область.
– Відомо, що нині активно ведеться робота щодо створення місцевої пожежної охорони в громадах. Вони вам суттєво допомагають у роботі?
– Загалом по нашому управлінню створено і функціонує 23 місцеві пожежні команди й одна добровільна пожежна команда. Це – найбільше в області серед усіх управлінь. У червні цього року запрацювали дві місцеві пожежні команди: Заводської та Нагірянської ТГ, а вже у вересні відкриваємо ще дві – у Більче-Золотецькій і Трибухівській громадах. Ведеться мова про створення таких команд ще у п’ятьох громадах: Білобожницькій, Монастириській, Борщівській, Заліщицькій, Бучацькій. Звісно, вони нам дуже допомагають. Зокрема, у більшості випадків самостійно гасять відсотків 30 пожеж. Ми йдемо в Європу, де подібні підрозділи місцевої пожежної охорони на рівні територіальних громад давно функціонують і ними ж фінансуються. Зі свого боку, ми надаємо громадам методичну допомогу, а також допомагаємо у забезпеченні автомобілями тощо.
– Здавна побутує у народі жарт, що пожежник на чергуванні дрімає. Спростуйте цей популярний постулат.
– Звичайно, ми приділяємо серйозну увагу самопідготовці. Відбуваються постійні заняття, тренування, пожежно-тактичні навчання із залученням служб взаємодії району на об’єктах. Проходимо навчання із залученням рятувальників з інших держав. Як у школі, ведеться навчальний журнал, у якому начальник караулу проставляє оцінки, в кінці кожного кварталу особовий склад складає іспити. Таким чином, постійно тримаємо себе в тонусі і накопичуємо знання як теоретичні, так і практичні.
– Що Вас найбільше турбує як начальника служби?
– Сьогодні триває пожежо-небезпечний період. На жаль, багато хто досі не зрозумів, що спалювати суху рослинність, післяжнивні залишки, сухостій на присадибних ділянках чи у полі категорично забороняється. Під час військового стану це прирівнюється навіть до кримінальної відповідальності. Це і забруднення навколишнього середовища, і велика ймовірність перекидання вогню на лісові масиви, житлові чи господарські будівлі тощо.
Звичайно, ми реагуємо на подібні тривожні повідомлення, виїжджає на місце інспекторський склад. Разом із працівниками поліції накладаємо штрафи, якщо вдається виявити зловмисника. Останнім часом в рази зросли штрафи за підпали.
Багато хто вважає, тихцем спалюючи вдома траву, що цього ніхто не помітить. Завдяки сучасним технологіям виявити палія не так вже і складно. Існує карта викиду тепла (за даними супутників), яка фіксує температурні аномалії в тій чи іншій точці планети. Тобто, в певному місці фіксується ймовірна пожежа чи навіть коли хтось спалює якісь післяжнивні рештки. Інформація надходить в оперативно-координаційний центр Головного управління в області. Далі вона передається на місця. І якщо це дійсно пожежа – спрямовується рятувальний підрозділ для її гасіння. Коли підпалили траву чи післяжнивні рештки – разом з працівниками поліції відшукується особа, яка це зробила, з метою притягнення її до відповідальності.
Водночас турбує і поведінка на воді, особливо дітей. На жаль, дуже багато маємо цьогоріч утоплень, особливо в колишньому Борщівському районі. Тут наяву халатність батьків, які надто довіряють своїм чадам, мовляв, уміють плавати, нічого з ними не станеться. Насправді, вода помилок не прощає. Останній випадок – друг приїхав в гості до 16-річного хлопця в одне з наддністрянських сіл, відзначали день народження... Пішли до річки, пройшлися по воді, але їх потягнуло на глибину. Один хлопець одразу пішов під воду, не впоравшись з течією та підступними глибокими ямами. Другого, будучи неподалік, рибалка на моторному човні встиг врятувати. Він вже також мав піти на дно...
– Андрію Миколайовичу, кого б Ви хотіли відзначити з рятувальників з нагоди професійного свята?
– Насамперед тих, хто сам себе відзначив. Зокрема, начальника караулу ДПРЗ-6 Тараса Висоцького, котрий улітку цього року виборов перше місце в обласних щорічних змаганнях «Кращий начальник караулу». Невдовзі він захищатиме честь рятувальників області на всеукраїнському рівні. Це людина, яка справді працює за покликанням. А загалом, кожен вносить свою лепту в злагоджену роботу служби. Кожен розуміє, чого він сюди прийшов і як має працювати. Колектив сталий. Звичайно, приходить час, коли потрібно йти на заслужений відпочинок, даючи дорогу молодим. Граничний вік для роботи у нашій службі приходить досить рано: для осіб рядового складу – 50 років, офіцерського – 55. Полковники, якщо дозволяє здоров’я, можуть служити й до 60-річного віку.
На знімку: пожежний рятувальник Нестор Меснянкін, начальник караулу Тарас Висоцький і старший пожежний Іван Христинюк (зліва направо)
– Відомо, що серед рятувальників існує добра традиція проводжати своїх колег на заслужений відпочинок, обливаючи водою з пожежного рукава.
– Є у нас таке. Нещодавно у подібний спосіб ми проводжали старшого водія у Заліщиках, колишнього начальника Чортківського районного управління Володимира Закалова, який навесні вийшов на пенсію, також добряче облили водою. (Сміється). Перед цим винуватець торжества має символічно витягнути пожежний автомобіль з гаража, який стоїть в очікуванні виїзду.
По правді кажучи, очікування – це найгірше, що може бути для нашого брата-рятувальника. Нічого не відаючи, ти займаєшся тими чи іншими питаннями –навчальним процесом (самопідготовкою) чи господарськими справами, і тут раптом звучить тривога… Ти абсолютно не знаєш, куди маєш їхати, швидко вдягаєш «бойовку», сідаєш в автомобіль. І вже в кабіні автівки, яка під завивання сирени мчить на всіх парах, начальник караулу, отримавши на руки дорожній лист, доводить завдання особовому складу…
– Скільки часу вам дається на збори після отримання сигналу тривоги?
– 60 секунд!.. За цей час автомобіль вже має виїхати за ворота гаражного приміщення підрозділу.
Щойно отримавши виклик на короткий номер – 101, черговий диспетчер направляє підрозділ з тією чи іншою технікою на місце події. Уже на місці начальник караулу підтверджує номер виклику – 1, 2, 3….., що означає складність пожежі та необхідну кількість сил і засобів для приборкання вогню. Можливо, знадобиться автодрабина чи аварійно-рятувальний автомобіль. Звичайно, це все за роки постійного навчання і тренувань у нас відпрацьовано до автоматизму.
– Насамкінець, в часі відзначення Дня рятувальника, Ваші побажання підлеглим на сторінках газети.
– З нагоди професійного свята хочеться висловити щиру подяку всім вам, шановні колеги, за вірність обов’язку та постійну готовність до боротьби із незваним лихом! За те, що присвятили своє життя найблагороднішій справі – порятунку людей! Впевнений, що ми й надалі будемо сумлінно та віддано служити обраній професії.
Особливих слів вдячності заслуговують ветерани пожежно-рятувальної служби, котрі багато років свого життя віддали цій галузі. Для всіх нас їхній професійний досвід є стимулом до належного виконання своїх обов’язків, удосконалення та розвитку, гідного продовження славних традицій служби. Заслуга кожного, хто трудився чи досі працює в ДСНС, й у тому, що сьогодні наша служба має велику довіру населення, а це свідчить про високий рівень надійності системи оперативного реагування на надзвичайні ситуації.
Бажаю усім, найперше, міцного здоров’я, мирного неба та Божої опіки! Невичерпної енергії та непереможного прагнення до Перемоги, яку ми виборюємо спільно з нашими безстрашними воїнами – Захисниками і Захисницями та зі всім українським народом!
А вдячність людських сердець хай буде для кожного – найвищою нагородою!
– Дякую Вам за цікаве інтерв’ю.
– І вам дякую за увагу до нашої служби!
