Якось до нашої редакції зайшов один із ветеранів російсько-української війни (з етичних міркувань не називаємо його імені) і розповів:
– Трішки підліковую своє здоров’я, лікар приписав кілька процедур крапання. Лежу в неврологічному відділенні Чортківської центральної міської лікарні. Та маю змогу на нетривалий період часу навідуватися додому. Якось одного дня прийшов у лікарню на відповідну процедуру, а вільного ліжко-місця немає, довелося 2-3 години чекати. На жаль, ні в коридорі біля відділення, ні в самому відділенні крісел для відвідувачів, які очікують лікаря, немає. Та й окремої палати для ветеранів війни також немає. Чому? Колись, ще коли неврологія розміщувалася в лікарні, що в смт Заводське, ми спільними зусиллями з військовими та волонтерами облаштували й відкрили там палату для ветеранів війни. А тепер? Куди те все поділося?! Адже там були і багатофункціональні ліжка (з новесенькими матрацами, ковдрами й подушками), і шафа, і холодильник, і телевізор, і вазони, і навіть дитячі малюнки на стінах… Чому в центральній лікарні такої палати досі немає?!
Ну що ж, для вияснення ситуації, що склалася, і віднайдення відповідей на кілька запитань ветерана, ми звернулися до головного лікаря Чортківської центральної міської лікарні Ростислава ШУЛЬСЬКОГО.
– У лікарні є палати загальні, а окремої для ветеранів поки що немає, – розповідає пан Ростислав, – бо на часі в лікарні проводяться ремонтні роботи. В подальшому плануємо облаштувати палату для ветеранів війни. Щоправда, в кардіологічному відділенні виокремлена палата, що, як раніш, так і тепер, використовується лише для ветеранів війни. Щодо вказаної палати в лікарні, що була колись в смт Заводському, наразі не знаю, яка там ситуація. Вона була зроблена ще до моєї каденції. Коли власне приступив до роботи на посаді головного лікаря центральної лікарні, то приміщення медзакладу вказаного селища вже було передане, даруйте, точно не скажу на баланс якої ради. Звідти у центральну лікарню ми перемістили два відділення – неврологічне і терапевтичне. Всі речі, які були у палаті для ветеранів, вони, звісно ж, на балансі нашої лікарні – будівлі стаціонарного корпусу.
Тепер щодо того, що згаданий ветеран війни довго очікував на процедуру і не мав де присісти…
У стаціонарному відділенні люди-пацієнти госпіталізовуються, відповідно їм виділяють ліжко-місце. А сидять в очікуванні на прийом лікаря в поліклінічному відділенні, там побіля кожного кабінету є по кілька крісел для зручності. В жодному відділенні лікарні будь-якого населеного пункту не передбачено в наявності по коридорах стільців для відвідувачів, це – в апріорі. Повторю з наголошенням: є госпіталізація, а отже, як і належить, є ліжко-місце. Якщо ж людина госпіталізована, то вона повинна постійно (в часі лікування) знаходитися в лікарні. Не припустимо: прокрапався, так би мовити, в стаціонарному відділенні й пішов додому. Якщо ж людина в змозі самостійно ходити, не наражаючи себе на небезпеку, і їй не потрібен безперервний догляд медиків (як у лікарні), то лікування, зокрема отримувати крапання, ін’єкції, можна проходити на денному стаціонарі, що тепер знаходиться на першому поверсі стаціонарного відділення. Є відповідний режим роботи медзакладу, є певні правила, яких слід дотримуватися.
Повернемося до окремої палати для ветеранів. Вона – неодмінно з часом буде облаштована! Слід зрозуміти, ми не можемо абсолютно все робити одночасно. Національна служба здоров’я України щомісяця висуває все нові й нові вимоги. На часі вже закінчили ремонтні роботи на першому поверсі лікарні, облаштували за сучасними стандартами дві окремі палати в травматологічному відділенні. Завершуємо ремонтні роботи для педіатричного, тож до кінця року, скажімо, педіатрія перейде в нову частину приміщення лікарні. Бо наразі педіатричне й неврологічне відділення сусідять в одному, як-то кажуть, крилі будівлі. А вже з наступного року плануємо розпочати ремонтні роботи й у неврології. Тож у цьому напрямку й продовжуватимемо працювати.
– Як на мене, на всі назрілі питання ми отримали чіткі зрозумілі відповіді. Чи не так? Та, вбачаючи доволі велику чисельність поранених наших бійців, яким потрібні лікування та реабілітація, пане Ростиславе, запитаю: чи багато наразі звертається до нашої лікарні військових після поранення, ветеранів війни?
– Ні, не багато. Звичайно ж, звертаються військовослужбовці. Їм надається належна медична допомога. До слова, для військовиків передбачено виділення відповідних медикаментів безкоштовно, а також – діагностика, здача аналізів. Слід зазначити, наш лікувальний заклад у кластерній мережі обійняв місце кластерної лікарні (багатопрофільні, які забезпечуватимуть потребу населення в лікуванні найбільш поширених захворювань). Відповідно – кількість госпіталізацій збільшилася. Тому на часі, як бачимо, можливо, й не доцільно тримати окрему облаштовану порожню палату, оскільки на сьогодні дуже мало ветеранів війни до нас звертається. Якщо ж і звертаються, то ми завжди, безумовно, йдем назустріч – є палати двомісні, й, звісно ж, створюємо військовим всі належні умови.
