Мабуть, чимало чортків’ян звернуло увагу на нещодавно відреставрований двоповерховий будинок по вулиці Степана Бандери, 27 нашого міста (навпроти скверу Скорботи і Надії). Згадалися публікації на сторінках міськради в соцмережах, які приємні метаморфози мали відбутися у середмісті Чорткова в рамках підготовки до відзначення його 500-ліття. Мали вони торкнутися і реставрації старовинних будівель, фасади яких нині здебільшого облуплені і лише нагадують про їхню колишню красу та велич. Однак треба ж було такому статися, що на початку ювілейного року розпочалася війна і про ці плани залишилося лише мріяти.
Перше десятиліття ХХ століття недарма називають золотим віком Австро-Угорської імперії. В усіх куточках монархії Габсбургів панував модерн і еклектика. І Чортків був не винятком. Навколо історичного центру формуються цілі квартали одно-, двоповерхової віллової забудови. До сьогодні у місті збереглося декілька десятків австро-угорських панських вілл початку ХХ ст., кожна з яких не схожа на іншу. Переважна їх більшість сконцентрувалася на вул. Івана Франка, Росляка, Зеленій, Лесі Українки та інших довколишніх вулицях. З-поміж них і пам’ятка архітектури місцевого значення – будинок Вайсмана на вулиці Степана Бандери, 27.
Автор трилогії «Сторінками історії Чорткова», краєзнавець Петро Федоришин згадує про цей будинок у другому томі «Таємниці скарбів Садовських», що зведений він у 1906 р. у модерному архітектурному стилі з ліпниною та балконною решіткою цікавої форми. Його власник – Якоб Вайсман був купцем і уповноваженим у Чорткові крайової управи продавців солі для худоби. Вважався монополістом на весь повіт.
...Щодо останньої обнови цього історичного будинку новими господарями. Звичайно, хотілося б, аби й інші її дістали (зокрема сусідня з ним, що «притулилася» зліва, вілла Горбачевського виглядає геть обшарпаною сиротиною), і наш маленький Чортків став би куди більш туристично привабливим і цікавим, як старовинні європейські міста. Однак, аби в цьому старанні не перегнути палицю, порушуючи законодавство про охорону культурної спадщини. Під час реставрації цієї будівлі на даху з’явилися мансардні вікна і вхідні двері на вулицю Ст. Бандери. Можливо, останні тут були і раніше, оскільки крайнє справа вікно на першому поверсі, як видно на колишніх фото, було дещо меншої висоти. А ось дах до того був похилим, тож при реконструкції сама будівля дещо втратила свою автентичність.
Не беремося стверджувати, чи є у даному випадку порушення чинного законодавства. Можливо, дозвільні служби й надали на це своє погодження. Не факт, що власник має намір корисно використати додаткову площу, облаштувавши третій поверх. Однак маємо те, що маємо. Зрештою, подібна проблема характерна сьогодні для багатьох міст України, коли гортаєш стрічку новин в інтернеті. Куди гірше, як свого часу вийшло з Українським народним домом у нашому місті, на будівництво якого наші предки збирали кошти усім миром.
Фото: з архіву Андрія Базалінського
Нагадаємо, за нашої мовчазної згоди його взагалі розібрали до фундаменту, натомість з’явилося триповерхове приміщення комерційного призначення. Проте пройшло вже років п’ять або й більше, а ніякою «комерцією» там і не пахне.
