Сьогоднішнього ранку Білобожницьку громаду потрясла чергова сумна звістка: в одній з тернопільських лікарень у неділю, 10 грудня,помер 37-річний воїн Стецій Василь Романович, що проживав у селі Буданів.
Молодий чоловік служив стрільцем у військовій частині А0998. Перебуваючи у відпустці, важко захворів. На жаль, лікарі нічим не могли зарадити... У померлого залишились згорьовані батьки, двоє братів, один з яких нині теж боронить країну на фронті.
Засніжений грудневий Чортків укотре розриває сирена поліцейського патрульного автомобіля супроводу траурного кортежу. Укотре над куполом собору Верховних Апостолів Петра і Павла зринає тужлива "Пливе кача", якою стрічає місто своїх синів, що повертаються додому "на щиті".
На жаль, теж вкотре мусимо з парикрістю констатувати, що чортків`яни геть збайдужіли до людського горя. Звиклися з війною чи повертається задавнена українська хвороба "моя хата скраю?.." Якщо б не кілька десятків працівників бюджетних установ, то труна з тілом захисника, котрий ціною власного здоров`я забезпечував нам мирне небо над головою, так і стояла б самотиною в часі молебню, лишень в оточенні почесної військової варти. Хіба так має бути? Хіба такого байдужого відношення заслуговують наші Захисники? Згадайте-но, як ще якихось рік-півтора тому все місто виходило стрічати наших полеглих Героїв! Іноді навіть до Копичинецького мосту. Пам'ятаймо: війна триває. Підступний ворог тільки й чекає, аби ми звикли до війни. Аби ми виснажилися морально і фізично. Аби світ стомився підтримувати Україну...
Похорон померлого воїна Стеція Василя відбудеться завтра, 12 грудня, у Буданові об 11-й годині.
