Четвертий родинний бал «Українська родина – зернинка народу» – щорічнийтрадиційний фестиваль, що відбувся у селищі цукроварів в останню неділю травня, запам’ятається глядачам надовго. Попри те, що простора містка зала на 600 місць була неповною. Це не той випадок, коли можна виміряти кількістю.
Чому?
По-перше – талановиті родини. Їх було не багато – всього п`ять, чомусь деякі відмовились взяти участь в останній момент, але дійство таки відбулося. Власне цей фестиваль й задумувався задля того, що у нього братимуть участь обдаровані талантами родини, в тому числі з інших громад.
По-друге – несподівані гості. Беррі Рід – керівник програми DOBRE в Україні зі США, котрий досить ефектно виглядав на сцені у вишиванці, та виконавчий директор західно-українського регіонального офісу програми DOBRE Дмитро Коваль (а ще у залі сидів Михайло Олійник – програмний менеджер Заводської об’єднаної територіальної громади, який тут свій давно) не скупилися на слова, вітаючи учасників фестивалю.
По-третє – на очах у публіки поєдналися закохані серця. Прямо зі сцени прозвучала винесена за рамки сценарію пропозиція руки і серця одній із учасниць фестивалю. Це стало його апофеозом.
По-четверте – хед-лайнери концерту, незважаючи на свій юний вік – фіналісти шоу «Україна має таланти» 2014 р. молодіжний гурт «Петрос» з Ворохти та їх навчитель – скоріше не музикант, а мульиінструменталіст-віртуоз Петро Сказків (як його влучно охарактеризував один з організаторів фестивалю Андрій Мельничук - остання надія живої карпатської музики) буквально порвали зал не за роками професійним виконанням ультрасучасної гуцульської музики.
Це якщо коротко. А більш популярно, після благословення священнослужителів і вітального слова Заводського селищного голови Людмили Павлінської та приїжджих гостей відкрив дійство ансамбль «Орхідея» місцевого вищого профтехучилища піснею «А ми дівчата з України». Після чого посипалося розкрилля талантів.
Співучий дует із Заводського у складі Оксани Соловей та її доньки Люби виконав пісню «Про Україну». Подружжя Чинчиків з Угриня запропонували композицію «Ой там, за тином». Чортківчанка Людмила Гургач представила східний «Танець з крилами», а її донька Катерина – мистецтво своїх вихованців з дитячого танцювального ансамбль «ЛюКаРа», де вона художній керівник. Депутат Заводської селищної ради Василь Кушнір разом зі своїм сином-студентом виконали повстанську пісню «Отаман». Його дід (псевдо Гринь Кобаса) був повстанцем, автором багатьох повстанських пісень. Христина Павлишин під акомпанемент своєї матері пані Наталії представили твір «Веселка».
А між тим, дарували присутнім своє мистецтво гості з Борщева – дитячий ансамбль танцю «Росинка», танцювальний колектив «Зорепад» Заводської школи естетичного виховання, юний співак Максим Цьобан, теж із селища, що виступали поза рамками фестивалю, та ін.
Кульмінацією дійства стало не стільки нагородження учасників красивими відзнаками – Ніками і урочиста квіткова церемонія, як те, що було абсолютно не передбачене сценарієм. На сцену піднявся красивий юнак і, приставши на коліно, зробив пропозицію поєднати навік свої серця одній із учасниць фестивалю - красуні Катерині Гургач.
А далі буквально порвала зал карпатська жива драйвова музика від Петра Сказківа та його вихованців – молодіжного гурту «Петрос». Цей талановитий колектив, що складається майже виключно з однієї родини Ониськівих – четверо з яких – рідні брати і сестри, трійнята плюс старша сестра, і ще один троюрідний брат – став апофеозом Родинного балу, справжнім його одкровенням.
Це якраз і є той наш український унікальний генокод, завдяки якому ми не перестаємо дивувати світ.
Можна було б обмежитися власними фото, однак багато чого краще вийшло у знаного чортківського фотомайтра Олега Марчака та молодого відеооператора Влада Костіна. Візуально куди більше вдається передати атмосферу дійства, аніж передати її словами.
Відео Влада Костіна
