Учора, 22 грудня, мешканці села Звиняча Білобожницької громади провели в дорогу вічності 46-річного односельчанина Винярського Василя Степановича, чий земний лік зупинився 18 грудня.
Тут, на затишній вулиці Зеленій, він народився, ходив до місцевої школи. Згодом одружився. На жаль, особисте життя у нього не склалося, проте народилися у нього від шлюбу дві уже дорослі донечки, що нині перебувають за кордоном. Як і більшість мешканців галицького краю, здебільшого перебивався закордонними заробітками.
До лав Збройних Сил України був мобілізований практично з перших днів – 8 березня 2022 року. Спершу служив у 115-й окремій механізованій бригаді, пізніше – у 93 й ОМБр «Холодний Яр». У квітні цього року був поранений. Не довго лікувався, повернувся на фронт. 18 грудня його серце битися перестало...
Усім селом проводжали мужнього воїна в останню путь, пронісши нещодавно заасфальтованою рідною вулицею, якою він так мріяв повернутися з війни. У столітньому кам’яному храмі Різдва Пресвятої Богородиці відспівували Героя, де він змалку прислуговував місцевому пароху Михайлові Ткачуку.
З усіма належними почестями на вимощеній кам’яними плитами Алеї Герої поховали звинячанина Винярського Василя поруч з полеглими у боротьбі за незалежність України в її новітній історії воїнами-односельцями Скуржанським Андрієм і Капацем Василем.
Уже четвертий Герой покоїться на кладовищі села Звиняч. Усе ще чекають рідні вісточки від Хомина Богдана, котрий на початку війни пропав безвісти. Дай, Боже, аби був живий...
