Сьогодні, 24 грудня, як і увесь прогресивний християнський світ, вірні двох найбільших українських конфесій – Православної Церкви України і Української Греко-Католицької Церкви – сідають за Святу Вечерю зустрічати Народження Божого Сина. На жаль, не одна українська родина збереться за святковим столом не у повному складі. Хтось з рідних стрічатиме появу першої зорі на небі у промерзлому окопі. А хтось уже не сяде за нього ніколи...
Сумний Святвечір буде сьогодні у родини Ковалівських з Чорткова, котра провела цього недільного дня в останню путь сина, брата і батька, воїна-мінометника 65-ї окремої механізованої бригади Михайла.
Військовослужбовець отримав під час виконання бойового завдання важке поранення. Лікувався в одному з лікувальних закладів Тернополя, однак медики його врятувати не змогли. 22 грудня його серце перестало битися... 2 січня йому б виповнилося всього 40 років. З рідних у померлого захисника України залишилися батько, сестра і син...
Заупокійна Літургія служилася у церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Поховали мужнього воїна з усіма належними військовими почестями на Алеї Героїв міського кладовища по вулиці Ягільницькій.
«Пам’ятаймо, кому ми маємо завдячувати мирним небом над головою і можливістю сьогодні зібратись у родинному колі за Святою Вечерею», – звернувся до присутніх митрофорний протоієрей ПЦУ о. Михаїл Левкович, що провадив чин похорону. Тисячі синьо-жовтих і червоно-чорних прапорів, що тріпочуть нині на холодному вітру над могилами наших Героїв, – красномовне тому свідчення.
