14 березня, обідня пора. Над Чортковом вкотре виє сирена повітряної тривоги: десь «на болотах» злетів черговий МіГ. Щойно вона стихла, як десь вдалині став доноситися звук сирени, але уже поліцейського автомобіля супроводу траурного кортежу «На щиті»: додому назавжди повертається 44-річний воїн – рядовий ЗСУ Бабій Валерій Богданович. Тут, біля катедрального собору Верховних Апостолів Петра і Павла, чортків’яни вже за усталеною традицією віддають останню шану полеглому Герою-земляку.
До війни молодий чоловік працював на підприємстві «Органіка». Був одружений. Від першого шлюбу має дорослу 21-річну доньку. Молодшій доньці всього 12… Батько помер, мати багато років на заробітках за кордоном.
Чортків’янам старшого віку добре відомі дідусь і бабуся загиблого воїна – Омелян та Євстахія Бабії, члени ОУН, багаторічні політв’язні сталінських таборів, уже нині покійні. Сивочоле подружжя завжди брало активну участь у національно-патріотичних мітингах та урочистостях у нашому районі, написало книгу спогадів «Минулих днів зібрали ми гербарій». Чи могли вони колись подумати, що святу справу боротьби за свободу і територіальну цілісність України продовжить їхній онук? Що йому зі зброєю в руках доведеться відстоювати нашу незалежність?
8 грудня минулого року Валерій Бабій був мобілізований Чортківським РТЦК та СП до лав Збройних Сил України. Служив гранатометником 4-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового батальйону в/ч А0281. Відмінно виконував військові обов’язки, мав високий рівень мотивації до військової служби, користувався авторитетом серед колег та підлеглих, – кажуть його командири. На превеликий жаль, загинув у бою за свободу і незалежність України 9 березня ц. р. поблизу Синьківки Куп’янського району Харківської області.
Після відслуження молебню траурний кортеж під завивання сирени про відбій повітряної тривоги відбув у рідну Шульганівку Нагірянської громади, де завтра, 15 березня, о 14-й годині розпочнеться чин похорону.
